Феномен любові: філософсько-антропологічні виміри східнопатристичної традиції

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню філософсько-антропологічних вимірів феномену любові у східній святоотецькій спадщині. Обґрунтовано, що основними теоретичними витоками філософії любові у східних Отців Церкви становили біблійна теологія любові та антична філософська герменевтика даного феномену. Проаналізовано онтологічний статус любові у структурі людського буття, який розкривається в трьох векторах – як специфічне ставлення до світу, як етико-естетичне ставлення до Іншого і як мета існування особистості. Варто зазначити, що ці три вектори, для східних Отців Церкви, не суперечать одне одному, а складають людське життяяк єдине ціле. Висвітлено гносеологічний статус любові у структурі людського пізнання і доведено, що саме вона, для східнопатристичної традиції, є більш глибоким пізнавальним засобом Іншого, світу і самого себе, аніж логіка та россудкові акти. Встановлено, що східна святоотецька спадщина виробила власний специфічний понятійний апарат стосовно любові: смак любові, стріла любові, узи любові, закон любові, крила любові, вогонь любові, любов за тілом, любов за душею, концепція «тверезого сп’яніння любов’ю». З’ясовано, що східнопатристична традиція розглядає любов до особи протилежної статі як взірець міжособистісної любові, що є основою появи будь-якого іншого різновиду цього почуття – до ближнього, до ворога, до Бога.

This research focuses on the philosophical and anthropological dimensions of the phenomenon of love in the Eastern patristic heritage. Proved that the main theoretical origins of philosophy of love in the Eastern Church Fathers were biblical theology of love and ancient philosophical hermeneutics of this phenomenon. Analyzed the ontological status of Love in the structure of the human being, which is revealed in the three vectors - as a specific relationship to the world as ethical and aesthetic attitude to another, as the purpose of existence of the individual. It should be noted that these three vectors for the Eastern Church Fathers, do not contradict each other and with human zhyttyayak a whole. Deals with the epistemological status of love in the structure of human knowledge and proven that it is for shidnopatrystychnoyi tradition is more profound cognitive means of the Other, the world and himself rather than logic and rossudkovi acts. It was established that the eastern patristic heritage developed its own specific conceptual apparatus regarding love: taste of love, love arrow, bond of love, the law of love, wings of love, the fire of love, love for the body, love for the soul, the concept of "sober intoxication love" . It was found that shidnopatrystychna tradition considers love for the opposite sex as a model of interpersonal love that is the foundation of the emergence of any other kind of feelings - of neighbor, enemy of God.