У монографії обґрунтовується прогностична концепція становлення протягом ХХІ століття планетарного соціального організму на основі трьох провідних тенденцій глобалізації сучасного соціального світу, що ведуть до онтологічної, інформаційної і організаційної єдності
процесів і продуктів: мережевого суспільства, інформаційного суспільства і організованого
суспільства у структурі Світового суспільства знань; його сутність подається як суперечність
між Планетарною особистістю і Світовим суспільством знань, а елементами організаційного
ландшафту є Світове громадянське суспільство, Світова держава і Світовий уряд; його життєдіяльність упорядковується системою саморегуляції, що забезпечує породження неожиття; на
порядок денний поставлена проблема формування Ноосферної особистості і безтілесних коле-
ктивних суб’єктів – носіїв чистої соціальності і розуму; дослідження ноосоціогенезу швидко
піднімається на рівень ноокосмогенезу, оскільки планетарна філа життя поступово оволодіває
Ближнім Космосом і нестримно летить за межу соціальної сингулярності.
Монографія призначена для науковців, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів, що займаються дослідженнями проблем ноосоціогенезу, самоорганізації і саморегуляції соціальних
систем, загальної теорії управління, а також для практиків – усіх, хто цікавиться проблемами системного аналізу управління і розбудови м’якого управління і самоуправління суспільством.
The monograph substantiates the prognostic concept of the planetary social organism formation
in the XXI century on the basis of three major tendencies in globalization of modern social world,
leading to ontological, information and organizational unity of processes and products: network
society, information society and organized society within the structure of the World society of
knowledge; its essence is described as a contradiction between the Planetary individual and World
society of knowledge, the components of the organization landscape are World civil society, World
state and World government; its living is supported by the self-regulation system, promoting the
generation of neolife; the formation of Noospheric personality and immaterial collective subjects –
carriers of clear sociality and knowledge – is on the agenda; the study of noosociogenesis quickly
rises to the level of noocosmogenesis, as the planetary phylum of life gradually reaches Near Space
and dynamically runs beyond the limits of social singularity.
The monograph is addressed to researchers, teachers, postgraduates, masters and students,
researching the problems of noosociogenesis, self-organization and self-regulation of social systems,
general theory of management, as well as to practitioners – everyone who deals with the problems of
system analysis of management and development of soft management and self-governance of society.
