У дисертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до вивчення структурно-семантичних і прагматичних властивостей суб’єктно-предикатних відношень у структурі прямих і непрямих мовленнєвих актів в англійській та українській мовах впродовж ХІХ–ХХ століть; розроблено методику дослідження ізоморфізму категорій “суб’єкт – предикат”, “тема – рема” та “прямий – непрямий мовленнєвий акт” як семантико-прагматичних універсалій мов номінативної будови, охарактеризовано семантичну параметризацію суб’єктно-предикатної структури мовленнєвих актів англійської та української мов у різних функціональних стилях ХІХ і ХХ століть; проаналізовано кваліметрію тема-рематичних відношень у структурі зіставлюваних мовленнєвих актів; здійснено прагматичну інтерпретацію кваліметрії суб’єктно-предикатної структури мовленнєвих актів в англійській та українській мовах; виявлено загальні тенденції до встановлення суб’єктно-предикатних відношень у структурі мовленнєвих актів досліджуваних мов.
The thesis suggests a new approach to the study of structural, semantic and pragmatic parameters of subject – predicate relations in the structure of direct and indirect speech acts in the English and Ukrainian languages during the XIX–XXth centuries. The paper introduces methods for analyzing the isomorphic relationship between Subject – Predicate, Theme – Rheme and Direct – Indirect Speech Acts regarded as semantic and pragmatic universals for nominative languages. The research identifies semantic parameters of the speech act subject – predicate structure in English and Ukrainian and presents the qualimetric analysis of theme – rheme relations in the structure of the contrasted speech acts. The qualimetry of subject – predicate structure in English and Ukrainian speech acts is interpreted from the pragmatic angle in different functional styles of the XIX–XXth centuries that leads to the overall description of the common trends in arrangement of subject – predicate relations in the structure of speech acts in the English and Ukrainian languages.
