У статті актуалізовано проблему необхідності систематизації та узагальнення культурно-освітньої традиції українського народу і зокрема, до успадкування педагогічної спадщини, в основі якої досвід, творчість та інновації. Це в першу чергу пов’язано з тим, що система вищої освіти має відповідати запитам сучасного суспільства, де соціальне замовлення пов'язане з необхідністю підготовки педагогічних кадрів, які мають досить високий рівень професійної культури, здатних до розв’язання комплексних завдань, вміють орієнтуватися в соціальних процесах та інформаційному просторі самостійних, комунікативних та творчих особистостей.
Вказано на характеристики педагогічних традицій. Так серед них назвемо: опис думок, цінностей, критеріїв продуктивності освітнього процесу, що передаються від одного покоління педагогів до іншого; певні стійкі взаємозв'язки між педагогічною взаємодією та соціумом; історично мінливий спосіб становлення культури, зокрема і освіти; педагогічний парадокс, головною рисою якого є національна особливість; система історично сформованих цінностей педагогічної теорії та практики, що так чи інакше стосуються професійної діяльності.
Проаналізовано ряд історико-педагогічних досліджень, присвячених: актуалізації й успадкуванню педагогічних традицій, починаючи з другої половини XVI ст.; ролі і значенню педагогічних традицій в системі освітніх інновацій; співвідношенню традицій та інновацій у педагогічній діяльності; аксіологічній значущості традицій та інновацій, їх діалектичній єдності як умови модернізації освіти.
Наголошуючи на тяглості та безперервності педагогічних традицій у формуванні професійної культури майбутніх викладачів з ранньомодерних часів і до наших днів, ми говоримо про наступність педагогічної професії, збереження її моральних засад, виховання винятково позитивного ставлення до педагогічної спадщини, формування цілісного бачення освітнього процесу й розвитку педагогічного мислення.
The article highlights the issue of the need for systematization and generalization of the cultural and educational tradition of the Ukrainian people, particularly in regard to the inheritance of pedagogical heritage, which is based on experience, creativity, and innovation. This is primarily related to the fact that the higher education system must meet the demands of modern society, where the social order is connected with the need for training pedagogical personnel who have a high level of professional culture, are capable of solving complex tasks, and are able to navigate social processes and the information space as independent, communicative, and creative individuals.
The article discusses the characteristics of pedagogical traditions. Among them, we can mention: the description of ideas, values, and criteria for the productivity of the educational process that are passed down from one generation of educators to the next; certain stable interrelations between pedagogical interaction and society; the historically variable way of the development of culture, including education; the pedagogical paradox, whose main feature is national specificity; the system of historically formed values in pedagogical theory and practice that are related to professional activity in one way or another.
The article analyzes a number of historical and pedagogical studies dedicated to: the actualization and inheritance of pedagogical traditions, starting from the second half of the 16th century; the role and importance of pedagogical traditions in the system of educational innovations; the relationship between traditions and innovations in pedagogical activity; the axiological significance of traditions and innovations, and their dialectical unity as a condition for the modernization of education.
Emphasizing the continuity and uninterrupted nature of pedagogical traditions in the formation of professional culture for future teachers from early modern times to the present, we speak about the continuity of the pedagogical profession, the preservation of its moral foundations, the cultivation of an exceptionally positive attitude towards pedagogical heritage, and the formation of a holistic vision of the educational process and the development of pedagogical thinking.
