Охорона культурної спадщини в Україні та Польщі: основні поняття й терміни

Abstract

Зафіксовано погляди вчених на визначення понять «культурна спадщина» та «культурні цінності». Охарактеризовано основні нормативно-правові акти та практику застосування цих термінів у сучасному законодавстві. Вказано на міжнародні правові акти – такі, як Конвенція ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природньої спадщини 1972 р. – як підставу для формування національного законодавства. Порівняно особливості термінології, застосованої у пам’яткоохоронному законодавстві України та РП. Вказано, що вагомою проблемою залишається відсутність єдиної юридичної термінології в галузі охорони пам’яток, оскільки неуніфікованість понять ускладнює їх використання. Проаналізовано взаємозв’язок між поняттями «культурна спадщина» та «культурні цінності», їх межі, практику застосування. Виокремлено спільні риси цих концептів – матеріалізована історія країни, констатація культурного багатства. Обґрунтовано, що у сучасному науковому дискурсі поняття «культурна спадщина», культурні цінности», «культурне надбання» є неусталеними та застосовують паралельно. Окремо проаналізовано академічний дискурс щодо понятійного апарату не лише юристами, а й істориками, культурологами, філософами. Вказано, що різноманіття термінів може бути пояснене, передовсім, відмінними цілями й завданнями, які стоять перед теоретиками і практиками пам’яткоохоронної діяльности. Окрім цього, слід враховувати, що ідея культурної спадщини має тривалу історію, що зумовило змінність підходів та дефініцій. Одним із шляхів вирішення проблем, які існують щодо термінології у сфері охорони пам’яток, можна уважати широке залучення громадськості, передовсім представників академічного середовища, до пам’яткоохоронної діяльності і, зокрема, до формування понятійного апарату. Порівняння іноземних практик, зокрема РП, дозволить вдосконалити вітчизняну сферу охорони пам’яток використавши чужоземний досвід та врахувавши українські історичні та ментальні особливості.

The article records the views of scientists on the definition of the concepts of ‘cultural heritage’ and ‘cultural values’. The main legal acts and practice of using these terms in modern legislation are described. The author points to international legal acts, such as the UNESCO Convention concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage of 1972, as the basis for the formation of national legislation. The peculiarities of the terminology used in the monument protection legislation of Ukraine and Poland are compared. It is indicated that the lack of a unified legal terminology in the field of monument protection remains a significant problem, since the non-unification of concepts complicates their use. The author analyses the relationship between the concepts of ‘cultural heritage’ and ‘cultural property’, their boundaries, and the practice of application. The common features of these concepts are highlighted - the materialised history of the country, the statement of cultural wealth. It is substantiated that in the modern scientific discourse the concepts of ‘cultural heritage’, ‘cultural values’, ‘cultural property’ are unstable and are used in parallel. The author analyses separately the academic discourse on the conceptual apparatus used not only by lawyers, but also by historians, cultural studies scholars, and philosophers. It is pointed out that the variety of terms can be explained, first of all, by the different goals and objectives faced by theorists and practitioners of monument protection. In addition, it should be borne in mind that the idea of cultural heritage has a long history, which has led to the variability of approaches and definitions. One of the ways to solve the problems that exist with regard to terminology in the field of monument protection is to involve the public, especially representatives of the academic environment, in monument protection activities and, in particular, in the formation of the conceptual apparatus. Comparison of foreign practices, in particular those of the Republic of Poland, will allow to improve the national sphere of monument protection using foreign experience and taking into account Ukrainian historical and mental peculiarities.