Теологія дитинства: методологічні виклики та функціональний потенціал

Abstract

У статті розглядаються соціокультурні виклики, які зумовлюють формування теології дитинства. Увагу зосереджено на методологічних ускладненнях посилення активності, співпраці та участі дітей як суб’єктів і співдослідників теології. Формування практики теології з дітьми актуалізує зміну парадигми дитини і дитинства, притаманних класичній систематичній теології. Продовжено філософські рефлексії щодо методологічного розмежування та семантичного прояснення проєктів «дитячі теології», «теології дитинства», «теології для дітей», «дитячого богослов’я». Незважаючи на позірну тотожність цих пропозицій, за методологічного наближення більш чітко окреслюються відмінності між ними. Зокрема, основне завдання теології дитинства полягає в тому, щоб забезпечити розуміння дітей і дитинства й теологічні зобов’язання перед самими дітьми. Наголошено, що теологія дитинства не повинна обмежуватися релігійною освітою, а радше є необхідним аспектом усіх теологічних дисциплін, що передбачає активне слухання дітей. Водночас це є спробою змінити об’єктивацію молоді в теологічній рефлексії до їх повторної суб’єктивації, щоб вони могли бути агентами теології, формуючи релігійний дискурс разом з освіченими дорослими. Акцентовано, що сучасні практики теології з дітьми розбудовуються за принципом герменевтичного кола. Наведено приклади впровадження дитячих інклюзивних методик занять теологією. Визначається, що одним із визначальних аспектів функціонального потенціалу теології дитинства є подолання епістемологічного розриву між дорослими та дітьми.

This article examines the socio-cultural challenges that shape the development of the theology of childhood. Particular attention is given to the methodological complexities of enhancing children’s activity, collaboration, and participation as subjects and co-researchers in theology. The practice of theology for children with necessitates actualizes the paradigm shift in how children and childhood are perceived within classical systematic theology. The article extends philosophical reflections on the methodological distinctions and semantic clarifications of the concepts of “children’s theologies”, “theology of childhood”, “theology for children” and “child theology”. While these terms may seem interchangeable at first glance, a closer methodological examination reveals clear differences between them. Specifically, the primary objective of the theology of childhood is to foster an understanding of children and childhood, as well as to uphold theological commitments toward children themselves. It is emphasized that theology with children should not be confined to religious education but should instead be regarded as an integral aspect of all theological disciplines, necessitating active listening of children. At the same time, this approach seeks to shift the objectification of young people in theological reflection toward their re-subjectification, enabling them to act as agents of theology, shaping religious discourse alongside educated adults. Modern theological practices with children are increasingly being developed according to the principles of the hermeneutic circle. The article provides examples of the implementation of inclusive methodologies for engaging children in theological discussions. One of the key aspects of the functional potential of theology with children is identified as the bridging of the epistemological gap between adults and children.