Соціально-філософський аналіз проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії

Abstract

Дисертація присвячена проблемі ідентичності особистості, яку формулюють як питання про збереження особистістю власної тотожності впродовж часу. Здійснено розгляд аналітичних концепцій щодо проблеми ідентичності особистості в контексті соціально-філософського аналізу шляхом застосування методу концептуального аналізу й уявного експерименту. З’ясовано, що модель практичної ідентичності застосовна в соціальній філософії, але потребує розширення. Проілюстровано, що особистість є суб’єктом соціальної діяльності. Соціальна взаємодія постає універсальною метою суб’єктності: індивід прагне бути залученим до зазначеного процесу задля визнання й підтвердження свого статусу особистості. Тож вона виступає засадою, свідченням і проявом ідентичності особистості, а отже, є критерієм самототожності особистості у часі. Зроблено спробу сконструювати таку модель практичної ідентичності, яка б описувала тривалість Я також як зовнішнє відношення. Задля досягнення зазначеного завдання здійснено концептуальний аналіз категорії «соціальна ідентичність». Доведено, що соціальна й практична ідентичності є двома сторонами процесу формування Я у соціальній взаємодії. Доповнення моделі практичної ідентичності соціальною ідентичністю як зовнішньою оцінкою можливо у наративі, який лінійно організує соціальний досвід, здобутий в межах соціальної ролі, забезпечуючи тим самим перехід зовнішнього у внутрішнє.

The thesis is devoted to the problem of personal identity, which is formulated as the question of persisting a person’s identity over time. Analytical concepts of the problem of personal identity are examined from the perspective of socio-philosophical analysis, using the methods of conceptual analysis and thought experiment. It has been found that the framework of practical identity is applicable in social philosophy but requires expansion. The thesis illustrates that a person is a social agent. Social interaction emerges as the universal goal of agency: a person seeks to be involved in this process for recognition and validation of the status of a person. Thus, social interaction serves as the foundation, evidence, and manifestation of personal identity; therefore, it is the criterion of personal identity over time. The thesis attempts to construct the framework of practical identity that also describes the continuity of the self as an external relation. To achieve this goal, the thesis carries out the conceptual analysis of the category of “social identity”. The thesis argues that social and practical identities are two sides of the process of forming the self in social interaction. Complementing the framework of practical identity with social identity as an external evaluation is possible within a narrative that linearly organizes social experience gained within the framework of a social role, thereby facilitating the transition from external to internal.