У статті аналізуються героїчні наративи київських муралів, створених у період воєнного спротиву 2014–2024 років, для виявлення специфіки прояву та трансформації архетипів національної культури. Мета статті – визначити, як архетип Героя актуалізується в українському суспільстві засобами стритарту, дослідити роль цього архетипу в консолідації суспільства. Міський мурал є складним знаковим об’єктом, дослідження якого потребує як змістовного, так і формального аналізу: його сенсового та художньо-контекстуального складників. Тому дослідження спирається на дві культурологічні парадигми – аналітично-психологічну та семіотичну. Перша була застосована для сюжетного аналізу творів київського стритарту, що апелюють до архетипу Героя та відображають етапи мономіфу «шляху Героя». Теоретичним підґрунтям тут стали праці Карла Ґустава Юнга та Джозефа Кемпбела. Дослідження семіотичних аспектів енвайронментального мистецтва Києва спиралося на роботу словенського дослідника Міті Великоні, а також вітчизняних дослідниць Надії Міхно, Алли Васюріної, Алли Клімової. Наукова новизна дослідження полягає в проведенні культурологічного аналізу зразків київського стритарту, спираючись на аналітично-психологічну та семіотичну парадигми, для демонстрації реактуалізації архетипу Героя в українській культурі в умовах воєнного опору 2014–2024 років. Українські мурали, створені в період збройного опору 2014–2024 років, є важливим соціокультурним явищем, яке не лише відображає актуальні події нашої історичної доби, а й апелює до архетипних образів національної культури, зокрема архетипу Героя. Київські мурали стали невід’ємною частиною візуального середовища міста, сприяючи формуванню національної свідомості, меморіалізуючи та глорифікуючи подвиги українських захисників. Завдяки поєднанню прийомів естетизації та символізації мурали транслюють епізоди мономіфу про шлях Героя, інтерпретуючи в такий спосіб актуальні соціальні й політичні події, що, своєю чергою, сприяє суспільній консолідації.
The purpose of the article is to determine how the Hero archetype is actualized in Ukrainian society by means of street art (on the example of Kyiv murals) of the military resistance period of 2014–2024, to investigate the role of the archetype in the consolidation of society. A city mural is a complex iconic object, the study of which requires both substantive and formal analysis, that are its meaningful and artistic-contextual components. Therefore, the study is based on two cultural studies paradigms – analytical-psychological and semiotic. The first one was applied to the plot analysis of the samples of Kyiv street art, which appeal to the Hero archetype and reflect the stages of the monomyth of the “Hero’s journey”. The theoretical basis here are the works of Carl Gustav Jung and Joseph Campbell. The study of semiotic aspects of Kyiv’s environmental art is based on the work of Slovenian researcher Mita Velikoni and national researchers Nadiya Mikhno, Alla Vasyurina, and Alla Klimova. The scientific novelty of the study is that it conducts a cultural analysis of samples of Kyiv street art based on analytical-psychological and semiotic paradigms to demonstrate the actualization of the Hero archetype in Ukrainian culture in the conditions of the military resistance of 2014–2024. Ukrainian murals, created during the armed resistance period of 2014–2024, are an important socio-cultural phenomenon that not only reflects the current events of our historical era but also appeals to archetypal images of national culture, in particular the Hero archetype. Kyiv murals have become an integral part of the city’s visual environment, contributing to the formation of national consciousness and memorializing and glorifying the feats of Ukrainian defenders. Thanks to the combination of aestheticization and symbolization techniques, murals broadcast monomyth episodes about the Hero's journey, thus interpreting current social and political events, which, in turn, contributes to social consolidation.
