Українські рухи опору як складова нової соціальної міфології: на матеріалах виставки «Небачена сила»

Abstract

У статті досліджено українські рухи опору часу актуальної російсько-української війни від 2014 року дотепер і їхнє значення для формування української національної ідентичності. Велике значення в національній ідентифікації належить спільним історичним міфам, які об’єднують людей і згуртовують спільноту. Усі важливі історичні події та феномени в національній історії міфологізуються та стають основою для розуміння спільного минулого та сьогодення, визначають головні моменти колективної пам’яті. Протистояння воєнній агресії та виявлення власної національної позиції на тимчасово окупованих територіях є дуже небезпечним, загрожує переслідуванням, ув’язненням чи навіть смертю, а тому зазвичай розглядається в контексті категорії героїчного та перетворюється на героїчний міф. Осмислення концептів, які стосуються кризових ситуацій у людському житті, особливо в часи війни потребують осмислення, проте їх раціоналізація є досить складною та травматичною. Саме тому людина і соціальна група обирають альтернативні шляхи для їх сприйняття. Зокрема, це може бути символізація через міф чи мистецтво. Аналіз мистецької рефлексії опору на тимчасово окупованих територіях (на матеріалах виставки «Небачена сила») дозволяє побачити нові міфологічні конструкти та їх засвоєння або несприйняття іншими. Нові українські герої, які діють/ діяли в окупації, здебільшого безіменні, постають через свої подвиги, що також надає їм ареолу таємничості, сприяє міфологізації. Вони протиставляються не тільки ворогам, але й профанному життю звичайної людини. Перебільшення сили, сміливості, хитрості й інших якостей учасників опору возвеличує їх над звичайними людьми, ідеалізує, робить недосяжними та важливими. Ці нові міфи потребує спільнота ще й тому, що попередня історія українців у багатьох аспектах постає як дискусійна, яка більше ставить нерозв’язаних питань, ніж має об’єднавчих моментів. Натомість сучасна боротьба проти спільного ворога та її переведення в емоційну ірраціональну сферу міфу є саме тим чинником, який інтегрує людей у спільноту, формує нову політичну націю, визначає ознаки національної ідентичності.

The article analyses the role of Ukrainian resistance movements in the context of the ongoing Russian-Ukrainian conflict, from its inception in 2014 to the present day, and their impact on the formation of Ukrainian national identity. Common historical myths that unite people and unite the community are of great importance in the process of national identification. All important historical events and phenomena in national history are mythologized and become the basis for understanding the common past and present, as well as define the main points of collective memory. All significant historical events and phenomena in national history are mythologized and become the foundation for understanding the collective past and present, as well as defining the primary elements of collective memory. Those who oppose military aggression and express their national position in territories that are temporarily occupied face significant risks, including persecution, imprisonment, and even death. As a result, such actions are often viewed within the context of heroic actions and become part of a heroic narrative. The comprehension of the concepts related to crisis situations in human life, especially in times of war, requires a certain level of understanding. However, the rationalization of these concepts is known to be quite complex and traumatic. That is why people and social groups choose alternative ways to understand them. In particular, it can be symbolized through myth or art. An analysis of the artistic reflection of resistance in temporarily occupied territories (based on the materials of the exhibition “Unseen Power”) allows us to identify new mythological constructs and their acceptance or rejection by others. The new Ukrainian heroes who are acting/ have acted during the occupation are mostly nameless, appearing through their actions, which also gives them an air of mystery and contributes to their mythologization. They are opposed not only to the enemy, but also to the profane life of an ordinary person. Exaggerating the strength, courage, cunning, and other qualities of resistance members, elevating them above ordinary people, idealizing them, making them impossible to achieve and important. The community needs these new myths because the previous history of Ukrainians in many ways appears as a controversial one, raising more unresolved issues than unifying moments. Instead, the modern movement against a common enemy and its transformation into the emotional and irrational sphere of myth is precisely the factor that integrates people into a community, forms a new political nation, and defines the features of national identity.