Історико-філософські та соціокультурні трансформації цілісності суспільства в контексті антропологічного виміру сучасного глобального світу привертають увагу до кризи класичного мислення. Вивчення онтологічних підвалин цієї кризи нині є актуальним для філософського осмислення світу, що прагне пояснити суб’єктивність, ірраціональність і суперечності людської природи. Це безпосередньо стосується поточних світоглядних проблем, як-от: відчуження, пошук сенсу, криза ідентичності та недовіра до традиційних інституцій знання і моралі тощо. У статті акцентується увага на проблемному полі співвідношення класичної та некласичної парадигм мислення, що суттєво вплинули на формування сучасного світогляду. Протиставлення класичного, некласичного, постмодерного світоглядів на зламі епох призводить до світоглядних криз, що породжують суспільно-політичні та культурно-філософські протистояння. Філософська герменевтика порушує питання про те, як можливий філософський і культурний діалог епох нині? Адже культурний і філософський спадок минулого завжди є полем інтерпретації, від якості якої, а також релевантності перекладу того чи іншого твору, залежить майбутнє наступних поколінь, культура та мислення яких ґрунтуються на тих акцентах і горизонтах, які формує філософія. Сучасна герменевтика спирається на різні парадигми мислення, світобачення різних епох, дослідження яких робить можливим діалог теперішнього та минулого. У статті розглядається приклад герменевтичного досвіду Г. Гадамера в контексті дослідження особливостей критики Фрідріхом Ніцше класиків античної філософії – Сократа і Платона. Ф. Ніцше не схвалював моральних настанов Сократа, які він розцінював як такі, що заперечують життєву енергію й інстинкти. Сократівська ідея підпорядкування бажань і пристрастей контролю розуму суперечила світосприйняттю Ф. Ніцше, який цінував силу волі, інстинктивну радість життя і свободу від моральних обмежень. Сократівську мораль, з її прагненням до «чеснотливого» життя через розум, Ф. Ніцше вважав пригніченням справжньої життєвої сили людини. Ф. Ніцше, відкидаючи ідеї об’єктивної моралі й етичного раціоналізму, закликав до «переоцінки всіх цінностей», що стало підґрунтям для філософського релятивізму та моральної суб’єктивності. Відмова від об’єктивних критеріїв добра і зла створила нову парадигму, яка призвела до кризи ідентичності, втрати стабільних моральних орієнтирів, що призводить до зниження рівня суспільної довіри, розриву соціальних зв’язків і зростання егоїзму, що стає серйозною загрозою для сталого розвитку суспільства.
Європейський феномен Ф. Ніцше суттєво вплинув на формування філософського світогляду Г. Гадамера. Ніцшеанська критика платонізму і християнства лягла в основу формування некласичного мислення та суттєво вплинула на філософські течії ХХ століття, зокрема й на фундатора фундаментальної онтології М. Гайдеггера та його учня, засновника філософської герменевтики Г. Гадамера.
The historical, philosophical, and socio-cultural changes affecting the integrity of society highlight the crisis facing classical thinking within the context of modern global anthropology. Today, the study of the ontological foundations of this crisis is vital for philosophically understanding a world that seeks to explain the subjectivity, irrationality, and dynamism of human nature. This inquiry is directly connected to existing worldview issues, such as alienation, the search for meaning, crises of identity, and the growing distrust of traditional institutions of knowledge and morality. This article focuses on the problematic relationship between classical and non-classical paradigms of thought, both of which have significantly influenced the formation of contemporary worldviews. The tension among classical, non-classical, and postmodern perspectives at the turn of the epochs has led to worldview crises that result in socio-political, cultural, and philosophical confrontations. Philosophical hermeneutics raises an important question: how can a philosophical and cultural dialogue across epochs be achieved today? The artistic and philosophical heritage of the past serves as a continuous field for interpretation. The quality of this interpretation, along with the relevance of translating specific works, will determine the future for new generations, whose culture and thinking are shaped by the perspectives and horizons established by philosophy. Modern hermeneutics is based on various paradigms of thought and the worldviews of different eras, allowing for a dialogue between the present and the past. This article examines Hans Gadamer’s hermeneutical experience in the context of Friedrich Nietzsche’s critique of ancient philosophy, particularly regarding Socrates and Plato. Nietzsche disapproved of Socrates’ moral principles, viewing them as a denial of vital energy and instincts. Friedrich Nietzsche, by rejecting the concepts of objective morality and ethical rationalism, called for a «reassessment of all values». This idea became the foundation for philosophical relativism and moral subjectivity. The dismissal of objective standards for good and evil has created a new paradigm that has led to an identity crisis and a loss of stable moral guidelines. Consequently, this has resulted in a decrease in public trust, a breakdown of social ties, and a rise in selfishness, all of which pose a serious threat to the sustainable development of society.
Nietzsche’s influence on European thought significantly shaped the philosophical outlook of Hans Gadamer. Nietzsche’s critique of Platonism and Christianity was instrumental in the development of non-classical thinking, which greatly influenced 20th-century philosophical trends. This includes the work of Martin Heidegger, the founder of fundamental ontology, and his student, Hans Gadamer, the founder of philosophical hermeneutics.
