Для доповнення аналізу Бальтазарового прочитання св. Іренея та Орігена, викладеного в першій частині розвідки, у статті розглянуто інтерпретацію трактатів свт. Григорія Ниського та прп. Максима Сповідника. Тлумачення Григорієвого містичного богослов’я здійснено з урахуванням ідеї про енергійну та дієву природу Бога, яку кападокієць виклав у праці «Проти Євномія». З’ясовано, що Бальтазар виділив цей аспект з апологетичною метою – підкреслити екзистенціальний характер богослов’я Григорія, унаочнивши його неминущу актуальність на тлі повсюдного захоплення філософією М. Гайдеґера та Ж.-П. Сартра. Окреслено й неабияке значення аскетичного складника в богословській епістемології Ниського єпископа.
Богослов’я Максима Сповідника Бальтазар пропонує тлумачити не як просту компіляцію з попередніх святоотцівських набутків, а радше як майстерний синтез християнської містики, чернечої аскетики, елементів арістотеліанства (метафізики Стагірита), а також неоплатонічної апофатики і космології Псевдо-Діонісія. Увиразнено акцент Бальтазара на спорідненості та, імовірно, прямій ідейній тяглості між Максимом та Аквінатом у питанні щодо позитивної конститутивної ролі множинності в межах єдиного Божого творіння. Також приділено чимало увагу критичним голосам на адресу застосовуваної Бальтазаром методології в його патрологічних розвідках.
У висновках розгорнуто ідею про те, що Бальтазар, з одного боку, не обмежував себе винятково історично-контекстуальним вивченням отців, з іншого ж боку, його креативний підхід не передбачав зухвалого штучного прилаштування святоотцівської думки до мислительних патернів модерної доби для конструювання власне Бальтазарового проєкту. Також важливо, що під час створення своєї богословської програми Бальтазарові вдалося майстерно уникнути ще двох крайнощів – (1) хворобливо-скрупульозного аналітичного розтинання святоотцівських трактатів та (2) їх необґрунтованої, штучної гармонізації, яка б анулювала характерні самобутні риси кожного з них.
To supplement the analysis of Balthasar’s reading of St. Irenaeus and Origen presented in the first part of the survey, this article examines his interpretation of the treatises written by St. Gregory of Nyssa and St. Maximus the Confessor. The interpretation of Gregory’s mystical theology considered the idea of God’s active nature, expounded by the great Cappadocian in Contra Eunomium. It was established that Balthasar highlighted this aspect with an apologetic purpose, to emphasize the existential character of Gregory's theology by showing its everlasting relevance against the background of the widespread fascination with the philosophy of M. Heidegger and J.-P. Sartre. The significant importance of the ascetic component in the theological epistemology of the Bishop of Nyssa is also outlined.
Balthasar proposes to interpret the theology of St. Maximus the Confessor not as a simple compilation of previous patristic achievements, but rather as a masterful synthesis of Christian mysticism, monastic asceticism, elements of Aristotelianism (metaphysics of the Stagirite), as well as Neoplatonic apophatic theology and the cosmology of Pseudo-Dionysius the Areopagite. Balthasar’s emphasis on kinship and, probably, a direct connection between Maximus and Aquinas in the matter of the positive constitutive role of multiplicity within God's one creation is emphasized. Attention is also paid to critical voices regarding the methodology used by Balthasar in his Patristic studies.
The conclusions unfold the idea that, on the one hand, Balthasar did not limit himself exclusively to the historical-contextual study of the Fathers, on the other hand, his creative approach did not involve the provocative and artificial adaptation of their thought to modern philosophical-theological patterns to construct Balthasar's synthesis. It is also important that while creating his theological program Balthasar masterfully managed to avoid two more extremes – (1) a meticulous analytical dissection and fragmentation of the patristic treatises and (2) their unjustified harmonization that would nullify the characteristic authentic features of each of them.
