У дисертаційному дослідженні проведено комплексний теоретичний аналіз регіональної політики в контексті державотворчого розвитку та соціального захисту населення України. Зокрема, уточнено визначення регіональної політики як такої, що має на меті управління регіональним розвитком, яке забезпечує активну політичну участь громадян країни у державотворенні завдяки поєднанню загальнонаціональних та регіональних політичних завдань.
Встановлено, що основні напрями здійснення регіональної політики представлені у трьох напрямах управління регіональним розвитком: політичному (уточнення поділу владних повноважень на рівні регіональної компетенції, оптимізація функціонування місцевого самоврядування, раціональна регіоналізація), економічному (розвиток регіональних ринків праці, узгодження структурних реформ у регіонах із загальнонаціональними структурними реформами, інноваційний характер реструктуризації виробництва) та соціальному (регіоналізація соціальних програм).
Виявлено, що провідну роль в державотворенні на регіональному рівні відіграють регіональні еліти. Саме регіональні еліти забезпечують через реалізацію безпосереднього управління регіональним розвитком участь громадян та еліт конкретного регіону в загальнонаціональних політичних проектах, в тому числі й у державотворенні.
Запропоновано авторську періодизацію становлення теорії регіональної політики в Україні, яка включає на сьогодні чотири етапи. Перший період пов’язаний зі становленням національної держави (1991–1999) і характеризується зміцненням становища центру і підпорядкованість йому регіональних еліт. На другому етапі (1999–2004) проблема регіонального розвитку отримує своє спеціальне розв’язання у державній політиці, а регіональні еліти вводяться в контекст всеукраїнської політики. Третій етап (2005–2009) відзначається невизначеністю регіональної політики і спробами обмеженням впливу регіональних еліт на регіональну політику держави. Четвертий етап виникає на початку 2010 р., коли проблема участі регіональних еліт у процесах державотворення отримує часткове вирішення, коли одна з регіональних еліт отримує повноту політичної влади і з’являється проблема залучення до процесів державотворення інших регіональних еліт.
In the paper there was completed complex theoretical analysis of the regional politics in the context of state-creating development and social defense of the Ukrainian population. In particular it was specified the notion of regional politics as it is, that has its aim to manage regional development providing active political activity of the citizens in state-creation due to the combination of all-national and regional political tasks.
It was found out that the main directions of implementation of the regional politics were presented in three directions of a management of the regional development: political (specification of division of the authorities on the level of regional competence, optimization of the functioning of the local self-government, rational regionalization), economical (development of the regional labour markets, harmonization of the structural reforms in regional with all-national structural reforms, innovation character of a restructurization of manufacture) and social (regionalization of the social programs).
It was found out that the regional elite plays the main role in the state-creation on the regional level. Regional elite is to provide a participation of citizens and elites of a certain region in all-national political projects including state-creation through realization of a direct regional development management.
In the paper it was proposed an author`s periodization of the establishment of the regional politics theory in Ukraine, that includes nowadays four stages. The first period is connected with the formation of a national state (1991–1999) and is characterized of strength of a center position and subordination of regional elites to it. On the second stage (1999–2004) the problem of the regional development obtains its special decision in state politics, and regional elites are included in the context of the all-Ukrainian politics. The third stage (2005–2009) is determined by uncertainness of the regional politics and attempts to limit the influence of the regional elites on the regional politics of the state. The fourth stage appears at the beginning of 2010 when the problem of participation of the regional elites in the processes of state-creation attains its partial decision, when one of the regional elites gets the whole political authority and the problem of involvement of other regional elites to the processes of state-creation appears.
