Документування соціальної креативності в освітніх установах під час війни в Україні

Abstract

Ця стаття представляє феноменологічне дослідження соціальної креативності в українських освітніх установах під час війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року. Залучаючи 153 учасників з десяти регіонів, дослідження вивчає, як викладачі та студенти трансформували екзистенціальну кризу війни в можливість для інноваційного переосмислення освітнього процесу. Спираючись на філософські концепції Гусерля, Гайдеггера та Мерло-Понті, дослідження ідентифікує ключові теми стійкості, солідарності спільноти та інновацій, народжених з необхідності. Результати свідчать, що соціальна креативність виступила як інтенціональна дія свідомості, спрямована на конституювання нових смислів та практик в умовах радикальної непевності. Через креативні практики освітяни та студенти здійснювали трансценденцію обмежень, відновлюючи автентичність буття та зміцнюючи спільноту. Дослідження підкреслює критичну роль креативності як фундаментальної характеристики людського буття, яка дозволяє не лише адаптуватися до кризи, але й переосмислити та трансформувати освітню систему. Отримані інсайти мають важливе значення для розвитку освіти в умовах нестабільності та надають цінні уроки для суспільств, що стикаються з подібними викликами.

This article presents a phenomenological study of social creativity in Ukrainian educational institutions during the war that began on February 24, 2022. Involving 153 participants from ten regions, the study examines how teachers and students transformed the existential crisis of war into an opportunity for innovative reimagining of the educational process. Drawing on the philosophical concepts of Husserl, Heidegger, and Merleau-Ponty, the study identifies key themes of sustainability and innovation born of necessity, but most importantly, it underscores the crucial role of community solidarity in these transformative practices. The results show that social creativity appeared as an intentional act of consciousness aimed at constituting new meanings and practices under radical uncertainty. Through creative practices, educators and students have transcended limitations, reclaiming the authenticity of being and strengthening the community. The study emphasizes the critical role of creativity as a fundamental characteristic of human existence, which allows not only to adapt to the crisis, but also to rethink and transform the educational system. The insights gained are important for the development of education in fragility and provide valuable lessons for societies facing similar challenges.