Ревіталізація культурної спадщини як інструмент формування громадської ідентичності (театральний вимір 2023–2024 рр.)

Abstract

Відповідно до концептуальної моделі гібридних загроз європейських дослідників, збереження національної ідентичності та спадщини є ключовими елементами домену культури. Ефективним способом протидії гібридним викликам у соціокультурній сфері є формування громадянської стійкості шляхом інтеракції різних рівнів функціонування спільноти методами управління, соціальними комунікаціями та культурними практиками. Після початку повномасштабного російського вторгнення Україна затвердила два документи, що підкреслюють важливість захисту цих аспектів, а саме: Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» у 2022 р. та Стратегію утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 р. у грудні 2023 р. Основними інструментами виступають формування ідентичності виступають академічне середовище, освіта та культурні практики, що охоплюють повсякденну культуру і мистецтво. Статтю присвячено аналізу спроб перегляду та ревіталізації культурних наративів на прикладі видовищної сфери мистецтва, а саме театрального середовища. Приділено увагу висвітленню екзистенційних сенсів у виставах, прем’єри яких відбулися після повномасштабного російського вторгнення, зокрема у 2023 та 2024 рр. Для аналізу було вибрано такі основі напрями, як драматична вистава (Естрадний театр «ШАРЖ»), балет (Львівська національна опера) та опера (Національна оперета України). На прикладі вистав «Плід самого себе», «Тіні забутих предків», «На Русалчин Великдень» розкрито такі тенденції, як викриття забороненої або «відчуженої» культури, процес звільнення від колоніальної візії образів українців та її периферійного позиціонування, синергія класичних образів із контекстами сучасності: русалки, ляльки, категорії «кохання», «героїчного», «буття» та пізнання.

According to the conceptual model of hybrid threats by European researchers, the preservation of national identity and heritage are key elements of the cultural domain. An effective way to counter hybrid challenges in the socio-cultural sphere is to build civic resilience through the interaction of different levels of community functioning by means of governance, social communications and cultural practices. Since the full-scale Russian invasion, Ukraine has adopted two documents that emphasise the importance of protecting these aspects, namely: The Law of Ukraine «On the Basic Principles of State Policy in the Field of Strengthening Ukrainian National and Civil Identity» in 2022 and the Strategy for Strengthening Ukrainian National and Civil Identity until 2030 in December 2023. The main instruments of identity formation are the academic environment, education and cultural practices, including everyday culture and art. The article is devoted to the analysis of attempts to revise and revitalise cultural narratives on the example of the performing arts, namely the theatre space. The research focuses on the coverage of existential meanings in performances that premiered after the full-scale Russian invasion, in particular in 2023 and 2024. The main forms, chosen for analysis, are a drama (The Variety Theatre «Sharge»), a ballet (The Lviv National Opera), and an opera (The National Operetta of Ukraine). The article uses the example of the plays «The Fruit of His Self», «Shadows of the Forgotten Ancestors», and «On the Mermaid Easter» to reveal such trends as the exposure of a forbidden or «alienated» culture, the process of liberation from the colonial vision of Ukrainian images and its peripheral positioning, and the synergy of classical images with contemporary contexts – mermaids, dolls, the categories of «love», «heroic», «being», and cognition.