Optimal physical activity for maintaining healthy skeletal muscle functioning in adult athletes with T1DM

Abstract

The article analyzes various types of physical activity to find the best option for maintaining healthy skeletal muscle function in adult athletes with type 1 diabetes mellitus. Regular exercise is shown to effectively normalize their condition, while muscle training improves glucose absorption without insulin, significantly increasing muscle sensitivity both during and after exercise. The study highlights that proper blood sugar control and avoiding hypoglycemia or hyperglycemia during structured physical activity are crucial for managing insulin-dependent athletes. Exercise effects vary based on the sport, intensity, and individual factors influenced by external and internal conditions. The research stresses setting realistic goals for athletes with T1DM to ensure positive outcomes, focusing on avoiding stress. The study also explores physiological responses to different exercises and offers individual or group training recommendations that balance muscle training, condition management, socialization, and a normal lifestyle.

В представленій статті здійснено аналіз видів фізичної активності з метою пошуку оптимального варіанту для забезпечення здорового функціонування скелетних м’язів дорослих спортсменів зрілого віку з цукровим діабетом 1 типу. Визначено, що регулярна фізична активність є ефективним способом нормалізації стану хворих на цукровий діабет першого типу, крім того, тренування скелетних м’язів сприяє їх ефективному засвоєнню глюкози без інсуліну, при цьому значно підвищується чутливість м’язів до нього, як під час фізичних навантажень, так і тривалий час після них. Виявлено, що належний контроль рівня цукру та уникнення станів гіпоглікемії та гіперглікемії під час організованої належним чином фізичної активності є незамінною частиною терапії для інсулінозалежних атлетів зрілого віку, проте не всі види фізичної активності мають однаковий вплив на реакцію організму хворого на діабет першого типу, це стосується як окремих видів спорту та рівня навантаження, так і індивідуальні показники та реакції окремого індивіда, котрі можуть змінюватися, залежно як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів. В ході дослідження було виявлено, що для досягнення позитивного результату важливо ставити розумні цілі перед спортсменом з ЦД1, вкрай важливо уникати стресових ситуацій та пікових навантажень, тому для таких атлетів змагальний компонент не повинен бути головним. Крім того, безперечно найбільш ефективними є індивідуальні тренування, що дозволили б спеціалізованому тренеру та спортсмену з ЦД1 будувати збалансоване щотижневе навантаження з урахуванням його кардіометаболічних та нейроендокринних процесів з постійним контролем життєвоважливих показників. Тим не менш, індивідуальна робота виключає можливість соціалізації, а тому представлена робота описує не тільки особливості реакції атлета з ЦД1 на різні види навантаження, а й є спробою узагальнення всіх вимог до такого фізичного тренування з метою надання оптимальних варіантів групових занять, в ході яких атлет отримав би вирішення питання функціонального тренінгу скелетних м’язів, нормалізації свого стану, а також соціалізації та ведення нормального образу життя.