Стаття присвячена виявленню особливостей балетів О. Родіна у репертуарі «Київ модерн-балету» крізь культурологічну оптику. Застосовано такі методи: аналітичний, історико-хронологічний, історико-культурної детермінації, теоретичного узагальнення. Виходячи з положення культурології про текст культури як будь-який об’єкт, цілком правомірно застосовувати культурологічну оптику для дослідження балетних творів як текстів культури, беручи до уваги його синтетичну специфіку. Інтерпретування «тексту» не передбачає лише виявлення смислів, закладених автором, а дозволяє продукувати нові сенси, адже балетний твір є відкритою системою, що взаємодіє з контекстом та іншими текстами культури минулого та сучасності. Балетні вистави композитора О. Родіна, поставлені у «Київ модерн-балеті» О. Буськом («Пори року», 2013; «Видіння Рози», 2014) та Р. Поклітару («Вгору по річці», 2017; «Вій», 2019) багатошаровими текстами культури, що можна інтерпретувати на рівні контексту власне балету (техніко-технологічні та художньо-образні рішення), контексту автора (вкладені автором додаткові сенси, алюзії, ремінісценції, метафори та ін.) й контексту інтерпретатора (рівень хореографічної обізнаності та художньо-образного мислення; сучасні культурно-історичні події; біографічні віхи; рівень фаховості у тій чи іншій сфері діяльності та ін.). Серед перспективних напрямів подальших досліджень – визначення методики трактування (інтерпретування) балетних вистав як текстів культури, порівняння постановочних рішень балетів О. Родіна та інших композиторів у репертуарі «Київ модерн-балету» крізь призму культурних патернів, виявлення культуротворчого значення діяльності «Київ модерн-балету» у вітчизняному та світовому культурному дискурсі та ін.
The article is devoted to identifying the peculiarities of O. Rodin’s ballets in the repertoire of the Kyiv Modern Ballet through cultural optics. The following methods were used: analytical, chronological, historical, cultural determination, and theoretical generalization. Based on the provision of culturology about the text of culture as any object, it is entirely legitimate to use cultural optics to study ballet works as texts of culture, considering its synthetic specificity. Interpreting a “text” does not only entail identifying the meanings implied by the author but also allows the production of new meanings, as a ballet work is an open system that interacts with the context and other cultural texts of the past and present. The ballet performances of the composer O. Rodin, choreographed by O. Busko (Seasons of the Year, 2013; The Spirit of the Rose, 2014) and R. Poklitaru (Up the River, 2017; Viy, 2019) are multilayered cultural texts that can be interpreted at the level of the context of the ballet itself (technical and technological, artistic and figurative solutions), the context of the author (additional meanings, allusions, reminiscences, metaphors, etc.) and the context of the interpreter (the level of choreographic awareness as well as artistic and imaginative thinking; contemporary cultural and historical events; biographical milestones; the level of professionalism in a particular field of activity, etc.) Promising areas for further research include determining the methodology for construing (interpreting) ballet performances as cultural texts, comparing the staging decisions of ballets by O. Rodin and other composers in the repertoire of the Kyiv Modern Ballet through the prism of cultural patterns, identifying the cultural significance of the Kyiv Modern Ballet in the national and world cultural discourse, etc.
