The digital era: from transformation of culture to changes in its popularization

Abstract

The purpose of the article is to characterize the main directions of the digital transformation of culture with a view to the formation of new requirements for its popularization. The research methodology is based on the use of general scientific (analysis, synthesis, content analysis, generalization, etc.) and special methods integrated from cultural studies and sciences that study the use of information technologies in human activity. The novelty of the study consists in drawing attention to the need to use digital information technologies in the popularization of culture in view of significant changes in its configuration, as well as in audience communication. Conclusions. The emergence of digital technologies has qualitatively changed the configuration of culture and the processes that take place in it. The new stage of civilizational development can be characterized as digital culture. It indicates the specific structure and features of human interaction associated with the rapid development of digital technologies. Digital culture is a concept that reflects the impact of digital technologies on modern society and the cultural landscape, on all aspects of life that have become an integral part of our daily existence, including communication, education, entertainment, art, economy and other areas. The dynamics of culture, typical of the globalized digital age, call into question traditional models of authority and reputation, which has direct consequences for all social sectors, in particular cultural and artistic. This trend stimulates the search for more adequate directions and tools of cultural and artistic presentation that would meet the value guidelines and requirements of the modern digital society. This led to tough challenges and changes not only in the cultural industry, but also provided significant advantages to consumers of cultural content, whose needs and digital communication experience become decisive in its popularization.

Мета статті – схарактеризувати основні напрями цифрової трансформації культури з проєкцією на формування нових вимог до її популяризації. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, контент-аналіз, узагальнення тощо) та спеціальних методів, інтегрованих із культурології та наук, які вивчають використання інформаційних технологій у діяльності людини. Новизна дослідження полягає в приверненні уваги до необхідності використання цифрових інформаційних технологій у популяризації культури з огляду на суттєві зміни в її конфігурації, а також у комунікації аудиторії. Поява цифрових технологій якісно змінила конфігурацію культури та процеси, які відбуваються в ній. Новий етап цивілізаційного розвитку можна схарактеризувати як цифрову культуру. Він указує на специфічну структуру та особливості інтеракції людей, що пов’язано зі стрімким розвитком цифрових технологій. Цифрова культура – це концепція, яка відображає вплив цифрових технологій на сучасне суспільство та культурний ландшафт, на всі аспекти життя, які стали нерозривною частиною нашого щоденного існування, включаючи комунікацію, освіту, розваги, мистецтво, економіку та інші сфери. Динаміка культури, типова для глобалізованої цифрової епохи, ставить під сумнів традиційні моделі авторитету і репутації, що має безпосередні наслідки для всіх соціальних секторів, зокрема культурно-мистецьких. Така тенденція стимулює пошук більш адекватних напрямів та інструментів культурно-мистецької презентації, які відповідали б ціннісним орієнтирам та вимогам сучасного цифрового суспільства. Це зумовило жорсткі виклики і зміни не лише в культурній галузі, а й надало суттєві переваги споживачам культурного контенту, потреби й цифровий комунікаційний досвід яких стають визначальними в його популяризації.