Історичні освітні традиції та їх місце у сучасних стратегіях розвитку громадянського суспільства

Abstract

У роботі досліджено стратегії розвитку громадянського суспільства, визначено ролі освіти та критичного мислення у формуванні сучасного громадянина. У статті здійснено спробу на засадах системного й контент-аналізу розглянути сильні й вразливі аспекти стратегій державної політики щодо формування громадянського суспільства та громадянської освіти, з огляду на сучасні умови воєнного стану, активної цифровізації навчального процесу тощо. На підставі розгляду окремих законодавчих ініціатив визначено, що в Україні формування стратегій розвитку громадянського суспільства відбулося на початку ХХІ ст., тоді як у країнах центральноєвропейського регіону такі документи уже функціонували. Державні інституції поступово усвідомлювали роль громадянського суспільства, хоча відсутність обов’язкових індикаторів його розвитку продемонструвала слабкість таких проєктів. Якщо перші документи більше схожі на декларації, що виявляють певні маркери для розвитку, то поступовий перехід до конкретних формулювань, впровадження реальних ініціатив дало змогу розвивати громадянську освіту через поєднання різних елементів традиційності та інноваційності. З огляду на акцент на необхідності розвитку критичного мислення, медіаграмотності наявні регуляторні документи визначають реальні сучасні особливості формування громадянської компетентності у середовищі здобувачів освіти. У статті окремо наголошено на тому, що існує потреба в доповненні наявних документів із використанням нових актуальних інструментів, які пропонують механізми цифровізації та дистанційного навчання в освіті. У висновках акцентовано, що використання нового сучасного цифрового інструментарію навіть в екстремальних умовах сьогодення дозволило б продовжувати розвивати громадянську компетентність серед здобувачів освіти, звертаючись не лише до особливостей навчального процесу, але й до актуальних нині тенденцій самоосвіти, освіти протягом життя та інших важливих факторів набуття теоретичних знань і практичних навичок у сучасному світі.

The work examines the strategies for the development of civil society, the definition of the role of education and critical thinking in the formation of a modern citizen. In the article, an attempt was made on the basis of system and content analysis to consider the strengths and weaknesses of state policy strategies regarding the formation of civil society and civic education, taking into account modern conditions of martial law, active digitalization of the educational process, etc. Based on the consideration of individual legislative initiatives, it was established that the formation of civil society development strategies in Ukraine began at the beginning of the 21st century, when such documents were already functioning in other countries of the Central European region. State institutions gradually became aware of the role of civil society, although the lack of mandatory indicators of civil society development demonstrated the weakness of such projects. If the first documents are more like declarations that reveal certain markers for development, then the gradual transition to concrete formulations, the implementation of real initiatives made it possible to develop civic education through the combination of various elements of tradition and innovation. Taking into account the emphasis on the need to develop critical thinking, media literacy, existing regulatory documents determine the real modern features of the formation of civic competence among students of education. The article separately emphasizes that there is a need to supplement existing documents with the use of new relevant tools that offer mechanisms of digitization and distance learning in education. The conclusions emphasized that with the use of new modern digital tools, even in today’s extreme conditions, it would be possible to continue to develop civic competence in the environment of education seekers, resorting not only to highlighting the peculiarities of the educational process, but also to current trends in self-education, lifelong education and other important factors acquisition of theoretical knowledge and practical skills in the modern world.