Стаття присвячена розгляду процесу становлення такого відносно молодого явища, як культура диджеїнгу. Зосереджено увагу на постаті диджея в історії популярної музики. Досліджено шлях розвитку звукозапису від винайдення грамофона до появи специфічних диджейських інструментів. Виявлено, що поряд із записом стоїть той, хто його відтворює і транслює для слухачів – це диск-жокей (скорочено DJ). Історія програвання та відтворення звукозаписів цікавить дослідників і любителів музики. Під час розгляду історії диджейської справи можна побачити, як ця діяльність впливала на розвиток популярної музики, як диджеї буквально робили популярними пісні або створювали нові жанри. З розвитком радіомовлення та відмовою від оркестрів в етері диджей посів важливе місце як персона, яка відповідає за те, що буде слухати аудиторія. Джерелознавчою основою статті стали доступні документальні матеріали у вигляді журналістських досліджень, друкованих видань та інтерв’ю. Базовим методом дослідження є метод включеного спостереження. Завдяки окресленій методології вдалося відповісти на питання, що саме криється за абревіатурою DJ, як їхня діяльність супроводжувала розвиток популярної музики й індустрії звукозапису двадцятого століття. У статті розглянуто історичний розвиток деяких музичних жанрів, які утворилися за допомогою специфічних диджейських практик. За допомогою документальних матеріалів показано, як відбувалося становлення такого явища, як культура диджеїнгу. Показано історичний розвиток цієї діяльності від появи першого грамофона до ери диско.
This article aims to explore the process of the emergence of a relatively young phenomenon known as DJ culture. The focus is on the role of the DJ in the history of popular music. The development of sound recording is investigated, revealing that alongside the recording itself, there is the individual who reproduces and broadcasts it for listeners – the disc jockey (abbreviated as DJ). From the invention of the gramophone record to the present, the history of playing and reproducing sound recordings has captivated researchers and music enthusiasts. The article’s source base is rooted in documentary materials, including journalistic investigations, personal observations, and interviews. The primary research method employed is participant observation. Thanks to the outlined methodology, the article successfully addresses questions about the essence behind the DJ abbreviation and how their activities accompanied the development of popular music and the recording industry in the twentieth century. The historical development of some music genres formed through specific DJ practices is examined in the article. Using documentary materials, it illustrates the stages of the formation of DJ culture, showing the historical evolution of this activity from the appearance of the first gramophone to the Disco era.
