Феномен академічної харизми вченого в науці та освіті

Abstract

У статті осмислюється феномен академічної харизми, що, згідно з думкою У. Кларка, виражається не лише у поведінці вченого та вмінні проводити змістовні лекції, а входить у тканину самих його наукових досліджень, опублікованих у формі оригінальних текстів. З методологічних позицій метаанропології, вченні про буденне, граничне і метаграничне буття людини, аналізуються екзистенціальні аспекти академічної харизми, її прояви, виклики та можливості. Робиться висновок, що вміння писати текст у академічного харизматика поєднується із вмінням актуалізовувати особистість молодих вчених шляхом співтворчості та діалогу із ними. Здатність до наукового новаторства у письмовій та вербальній формі відкриває унікальні можливості самореалізації академічного харизматика як у стінах академії, так і за її межами, у соціально-значущих проєктах, що конструктивно впливає на державну освіту, науку та інші сфери життя і діяльності людини.

The article explains the phenomenon of academic charisma, which, according to W. Clarke, is expressed not only in the behavior of a scientist and capacity to conduct meaningful lectures but also forms its scientific research, published in original texts. Existential aspects of academic charisma, its manifestations, challenges, and opportunities are analyzed from the methodological position of metaanthropology, the study of every day, ultimate and transcendental dimensions of human existence. It is concluded, that capacity of academically charismatic person to write a text is combined with the capacity to actualize the personality of young scientists through creative dialogue with them. The capacity of scientific innovation in written and verbal form opens up unique opportunities for self-realization for person with academic charisma both within the walls of the academy and outside it, in socially significant projects that constructively influence state education, science and other spheres of human life and activity.