Проблема взаємовідносин «людина-тварина» історично мала значний вплив на формування культурних норм, етичних підходів та соціальних практик. Від епохи античності до сучасності ці відносини еволюціонували, зазнаючи впливу різних філософських, релігійних та наукових концепцій. У сучасному світі, де екологічні виклики стають все більш актуальними, питання про відносини між людьми та іншими живими істотами набуває нового значення, вимагаючи кардинальних змін.
В результаті аналізу, проведеного в ході дослідження, було з'ясовано, що в аспекті «людина-тварина» найбільш поширеною світоглядною концепцією від часів Античності був антропоцентризм. Тварина від людини в той час відділялась за критеріями відсутності душі, чуттів, почуттів та свідомості, когнітивних функцій. За останні два століття наука повністю спростувала таке розмежування, довівши тим самим суб’єктність тварини. Взаємовідносини між людиною та твариною пройшли значну еволюцію від часів Кам’яної доби до Новітнього часу. Зміни в нашому сприйнятті тварин, які відбулися протягом історії, спіралеподібно розвивались від сприйняття тварини як суб’єкта, конкурента та опонента до безособового обожнення та міфологізації, а далі через розвінчання та знецінення – до використання тварини в якості об’єкту, ресурсу. І тепер вже через наукове пізнання ми є свідками нового етапу суб’єктивізації тварин, коли вони знову сприймаються людиною як розумні та емоційні істоти, партнери, які заслуговують на повагу і захист. Цим пояснюється стрімкий розвиток протягом другої половини ХХ – початку ХХІ століть концепцій благополуччя тварин, прав тварин тощо. З огляду на загрози, які несе антропоцентризм для збереження біорізноманіття, необхідна системна робота з переорієнтації суспільної свідомості в бік екологічної парадигми для гармонізації відносин людини та природи. Подолання антропоморфізації вимагає комплексного підходу, який передбачає реформування системи освіти, культурну трансформацію та активну просвітницьку діяльність з боку соціокультурних закладів, зокрема зоопарків. Впровадження спеціалізованих освітніх програм, що базуються на даних етології, екології та зоопсихології, сприятиме формуванню наукового світогляду у дітей. Зоопарки відіграють важливу роль у просуванні реалістичного образу тварин через інтерактивні заходи, інформаційні матеріали та використання сучасних медіа. Цифрові платформи відкривають нові можливості для поширення об’єктивної інформації та боротьби зі стереотипами.
Розглянуто екологічні прогнози та наслідки впливу людської діяльності на довкілля. У найгірших сценаріях в ХХІ столітті відбудеться загибель до 8 млрд населення та занепад цивілізації через екологічний колапс. Міжнародні зусилля щодо запобігання катастрофі виявилися неефективними. При чому найважливішою причиною є антропоцентрична парадигма та світогляд. Зроблено висновок про необхідність зміни ціннісної парадигми: від антропоцентризму до екоцентризму. Це передбачає створення нової теоретичної та практичної філософії, заснованої на принципах екологізму. Потрібні кардинальні зміни в етиці, праві, економіці, політиці та освіті. Лише глобальна світоглядна трансформація дасть можливість зменшити масштаби неминучої екологічної катастрофи та врятувати природу і людство від повного занепаду.
The problem of human-animal relations has historically significantly impacted the formation of cultural norms, ethical approaches and social practices. From antiquity to modern times, these relationships have evolved, influenced by various philosophical, religious, and scientific concepts. In today's world, where environmental challenges are becoming increasingly urgent, the question of the relationship between humans and other living beings is gaining new meaning, requiring fundamental changes.
As a result of the analysis conducted in the course of the study, it was found that in the aspect of " human-animal", the most common worldview concept since ancient times has been anthropocentrism. At that time, animals were distinguished from humans by the criteria of the absence of a soul, senses, feelings and consciousness, and cognitive functions. Over the past two centuries, science has completely refuted this distinction, thus proving the subjectivity of the animal. The relationship between humans and animals has undergone a significant evolution from the Stone Age to the modern era. The changes in our perception of animals that have occurred throughout history have spiralled from the perception of an animal as a subject, competitor and opponent to impersonal deification and mythologisation, and then through debunking and devaluation to the use of an animal as an object, a resource. And now, through scientific knowledge, we are witnessing a new stage in the subjectivisation of animals, when they are once again perceived by humans as intelligent and emotional beings, partners who deserve respect and protection. This explains the rapid development of the concepts of animal welfare, animal rights, etc. in the second half of the 20th and early 21st centuries. In view of the threats posed by anthropocentrism to biodiversity conservation, systematic work is needed to reorient public consciousness towards an ecological paradigm to harmonise relations between humans and nature. Overcoming anthropomorphisation requires a comprehensive approach that includes reforming the education system, cultural transformation, and active educational activities by socio-cultural institutions, including zoos. The introduction of specialised educational programmes based on ethology, ecology and zoopsychology will help to form a scientific mindset in children. Zoos play an important role in promoting a realistic image of animals through interactive events, information materials and the use of modern media. Digital platforms open up new opportunities for disseminating objective information and combating stereotypes. Environmental forecasts and the consequences of human activity on the environment are considered. In the worst-case scenarios, up to 8 billion people will die in the 21st century and civilisation will decline due to environmental collapse. International efforts to prevent the catastrophe have been ineffective. The most important reason for this is the anthropocentric paradigm and worldview. The author concludes that it is necessary to change the value paradigm: from anthropocentrism to ecocentrism. This implies the creation of a new theoretical and practical philosophy based on the principles of ecology. Fundamental changes are needed in ethics, law, economics, politics and education. Only a global worldview transformation will make it possible to reduce the scale of the inevitable environmental catastrophe and save nature and humanity from complete decline.
