У статті досліджується покладена в основу екологічної етики, концепція ековіталізму насамперед як екологічне забезпечення життя, орієнтоване не просто на збереження своїх природних підстав, а на історично сформоване суспільне ставлення до природи як до цінності. Разом з тим людська діяльність, як морально регульована життєдіяльність, базується не на суто природничих детермінаціях, а в новій якості природно-історичного процесу, основою розуміння якого не сама природа, а цінність природи як похідної соціального прогресу. Це дає підстави стверджувати, що базовою основою сучасної екологічної етики постала абсолютна цінність життя. Показано, що екологічна етика – важливий аспект у становленні екологічної освіти і створює нові цінності для збереження людського буття.
The article examines the concept of ecovitalism, which is the basis of environmental ethics, primarily as an ecological support for life, focused not simply on the preservation of its natural foundations, but on the historically formed social attitude to nature as a value. At the same time, human activity, as a morally regulated life activity, is not based on purely natural determinations, but in a new quality of the natural-historical process, the basis of which is not nature itself, but the value of nature as a derivative of social progress. This gives grounds for asserting that the absolute value of life has becomes the main basis of modern environmental ethics. It is shown that environmental ethics is an important aspect in the formation of environmental education and creates new values for the preservation of human existence.
