Соціокультурні аспекти становлення монументального мистецтва міста Івано-Франківська 1960–1980 років

Abstract

Дослідження присвячене культурологічному аспекту становлення нового монументального мистецтва Івано-Франківська у період 1960–1980 років. Саме в цей період на монументальне мистецтво Івано-Франківська впливала низка факторів, зокрема поширення функціоналізму (здебільшого втілений у програмі Баухаузу), розвиток інфраструктури міст, затребуваність змін устрою життя, що зумовлена політичною ідеологією. Архітектура стала найбільш виразним показником масштабної перебудови, внаслідок чого в місті Івано-Франківську були започатковані тенденції до спорудження великих об’єктів із суспільно-громадським призначенням. Такий радикальний підхід передбачав нищення духовної складової частини життя місцевого населення. Так, було зруйновано єврейське кладовище неподалік центральної частини міста, закрито храми. Відбулось переосмислення життєвих цінностей, традицій, форм суспільного укладу і навіть перейменування міста Станіславів (попередня назва до 1962 р.) на Івано-Франківськ (в честь Івана Франка). Означений період є суперечливою формою нав’язаної політичної демагогії і водночас становлення нової стилістичної системи монументального мистецтва. На сьогодні залишаються актуальними питання не до кінця розкритого формування прикметних ознак архітектури, скульптури та графіті в середовищі Івано-Франківська, що стали своєрідними засобами полеміки між маніпуляціями тодішнього керівництва та художниками. Хоча згідно з розробленими генеральними планами монументальне мистецтво, зокрема архітектура, змінилось докорінно, але завдяки місцевим митцям воно набуло особливого колориту у формах оздоблення. Досі на будівлях нашого міста є збережені масштабні графічні та мозаїчні панно, які наповнені гуцульською тематикою та прикметними ознаками української культури. Художники гармонією великих стилізованих зображень декорували площини фасадів і тематично підкреслювали значення споруд. Цінність творчого потенціалу івано-франківських митців на початку 1960 років оцінена не до кінця, адже їхня творчість є самобутнім явищем на теренах Прикарпаття та й України загалом. Автор розглядає період 1960–1980 років у контексті цілісного охоплення історичних, політичних та мистецьких змін у Івано-Франківську.

The study is devoted to the cultural aspect of the development of new monumental art in Ivano-Frankivsk in the period 1960–1980. It was during this period that the monumental art of Ivano-Frankivsk was influenced by a number of factors, namely the spread of functionalism (mainly embodied in the Bauhaus program), the development of urban infrastructure, and the demand for changes in the way of life caused by political ideology. Architecture became the most expressive indicator of large-scale reconstruction, as a result of which trends were initiated in the city of Ivano-Frankivsk towards the construction of large objects with a social purpose. Such a radical approach involved the destruction of the spiritual component of the life of the local population, thus the Jewish cemetery near the central part of the city was destroyed, and churches were closed. There was a rethinking of life values, traditions, forms of social structure and even renaming the city of Stanislaviv (previous name until 1962) to Ivano-Frankivsk (in honor of Ivan Franko). The specified period is a controversial form of imposed political demagoguery and at the same time the formation of a new stylistic system of monumental art. To this day, the issues of the not fully revealed formation of distinctive features of architecture, sculpture and graffiti in the environment of Ivano-Frankivsk, which have become a kind of polemic between the manipulations of the then leadership and artists, remain relevant. Although, according to the developed general plans, monumental art, in particular architecture, has changed fundamentally, but thanks to local artists, it has acquired a special color in the forms of decoration. Until now, the buildings of our city have preserved large-scale graphic and mosaic panels, which are filled with Hutsul themes and characteristic features of Ukrainian culture. Artists decorated the planes of the facades with the harmony of large stylized images and thematically emphasized the significance of the buildings. The value of the creative potential of Ivano-Frankivsk artists in the early 1960s has not been fully appreciated, because their creativity is a phenomenon in the territories of Carpathian region and Ukraine in general. The author examines the period 1960–1980 in the context of a holistic coverage of historical, political and artistic changes in Ivano-Frankivsk.