Соціокультурні передумови формування функційності військових оркестрів в історичному дискурсі

Abstract

У роботі досліджено багатовекторну функційність військового оркестру, яка є культурологічним феноменом. Його унікальність виявляється в універсалізмі й позиціонується звуковою екстраполяцією соціального менталітету, а в культурологічному сенсі амбівалентність функційності військового оркестру становить акустичну інтерпретацію суспільного буття. Інтеграційні можливості функційності військової музики позиціонуються образно-стильовим підґрунтям семантики, жанровості та лексики цивільної оркестрової музики. Дослідження в галузі точних, природознавчих наук, збагативши культурологію та мистецтвознавство новими даними, створили можливість оновлення соціокультурних характеристик діяльності військового оркестру, оцінити його функційність в історичному дискурсі, яка розглядається з позицій асиміляції та ретрансляції багатовекторних ментальних і соціокультурних зрушень. Більшість спостережень викладено як результат власних компаративного, дедуктивного, структурного кволітативного та наративного аналізів і їх оцінки методом рефреймінгу. На хвилі державного становлення виникла нагальна потреба перегляду численних наукових стереотипів, а історико-політичні події останнього десятиліття зробили надважливою військову парадигматику. У такому контексті вплив мистецтва і, зокрема, музики на психоемоційний клімат суспільства набув винятково вагомого значення. Військовий духовий оркестр позиціонується як художньо-організаційний провідник духовно-ідеологічної концепції власної держави. Вперше в українське дослідництво вводиться як соціокультурний об’єкт виконавська діяльність військового оркестру. Стислий огляд поліфункційності військово-оркестрового виконавства репрезентує широкий спектр питань гідних окремого культурологічного дослідження.

The multifaceted functionality of a military orchestra constitutes a cultural phenomenon, the uniqueness of which is manifested in its universalism and is positioned as the sonic extrapolation of social mentality. In a cultural sense, the ambivalence of the functionality of a military orchestra represents an acoustic interpretation of societal existence. The integrative possibilities of the functionality of military music are positioned as the figurative-stylistic foundation of semantics, genre specificity, and lexicon of civilian orchestral music. Research in the fields of exact and natural sciences, enriching cultural studies and art history with new data, have provided an opportunity to update socio-cultural characteristics of the military orchestra's activities and assess its functionality in historical discourse, which is considered from the perspectives of assimilation and retransmission of multi-vector mental and socio-cultural shifts. Most observations are presented as the result of own comparative, deductive, structural-qualitative, and narrative analyses, along with their evaluation through the reframing method. During the period of state formation, there arose an urgent need to reevaluate numerous scientific stereotypes, and the historical-political events of the last decade have made the military paradigm exceptionally crucial. In such a context, the impact of art, particularly music, on the psycho-emotional climate of society has gained exceptional significance. The military wind orchestra is positioned as an artistic-organizational guide to the spiritual-ideological concept of the state. For the first time in Ukrainian research, the performing activities of the military orchestra are introduced as a socio-cultural object. A concise overview of the polyfunctionality of military orchestral performance represents a broad spectrum of issues worthy of individual cultural studies research.