У статті в контексті опрацювання травми модернізації досліджується проблема генерації як одна з ключових для перехідного суспільства. При цьому відзначається чинник «інерції наративів», який зумовлює редукцію дослідницької уяви. Феномен генерації 1968 р. засвідчує необхідність врахування ефектів артефактичності й апофатичності як sine qua non аналізу проблеми. Вводиться розрізнення «генерація/когорта» для артикуляції принципової різниці між спільнотами, які постають у відповідь на безпрецедентний виклик (як «генерація ковіду»), та тими, які можуть опертися на певні прецеденти. У контексті дослідження звертається увага на зв’язок між образами «країна-підліток» (Маяковський) та «російський хлопчик» (Достоєвський). Констатується, що за умов тінейджерського «бродіння» успішне проходження ініціаційного досвіду виступає негарантованим. У цьому контексті феномен революції за модерної доби інтерпретований як «шанс на дорослішання». За пострадянської доби ключовими в цьому плані постають процеси опанування раніше недоступних практик відкритого суспільства («наздоганяюча» модернізація) та повернення спадщини fin de siècle. Автор вбачає пункт розходження траєкторій українського та російського перехідного суспільства в процесі конструювання травми модернізації, зокрема (не)залученні до цієї процедури стихії ресентименту. У цьому контексті в горизонті цілого модерну акцентується масштаб виклику, який не підлягає редукції. У статті звертається увага на сюжет непочутого попередження. Шедеври красного письменства (Грибоєдова, Тургенєва, Чехова), які складали канон читання російської інтелігенції й основу шкільної програми радянського періоду, описують регулярне відтворення того самого типу «російського хлопчика», не готового дорослішати. Робиться висновок, що нові безпрецедентні виклики, які постали перед Україною й світом у контексті ситуації 24 лютого, можуть стати шансом «сродньої гри», за Сковородою.
In the context of processing the trauma of modernization, the article examines the problem of generation as one of the key issues for a transitional society. The author points out the factor of “narrative inertia”, which leads to a reduction of the research imagination. The phenomenon of the 1968 generation demonstrates the need to take into account the effects of artefactuality and apophaticity as a sine qua non of the problem analysis. The author introduces the “generation/cohort” distinction to articulate the fundamental difference between communities that emerge in response to an unprecedented challenge (as the “covid generation”) and those that can rely on certain precedents. In the context of the study, attention is drawn to the connection between the images of the “adolescent country” (Mayakovsky) and the “Russian boy” (Dostoevsky). It is stated that in the conditions of teenage “fermentation”, the successful completion of the initiation experience is not guaranteed. In this light, the phenomenon of revolution in the modern era is interpreted as a “chance to grow up”. In the post-Soviet era, the processes of mastering previously inaccessible open society practices (“catch-up” modernisation) and the return of the fin de siècle heritage are key in this regard. The author sees the point of divergence between the trajectories of Ukrainian and Russian transitional societies in the process of constructing the trauma of modernisation, in particular, the (non-) involvement of the element of resentment in this procedure. In this light, in the horizon of the whole modernity, the scale of the challenge is emphasised, which is not subject to reduction. The article draws attention to the story of an unheard warning. The masterpieces of fiction (Griboyedov, Turgenev, Chekhov), which formed the canon of reading for the Russian intelligentsia and the basis of the school curriculum of the Soviet period, describe the regular reproduction of the same type of "Russian boy" who is not ready to grow up. The study demonstrates the universality of this challenge in the horizon of the entire modernity. It is concluded that the new unprecedented challenges facing Ukraine and the world in the horizon of the 02/24 situation may be a chance for a “kindred game”, according to Skovoroda.