Матеріал посвячений виявленню культурфілософських аспектів сучасного постнекласичного знання у змісті вищої мистецької освіти з позицій між- та трансдисциплінарності. Встановлено, що модель знання, яка склалася у межах класичної парадигми з її багатовіковою культурною традицією мислення, характерними ознаками якої є стабільність, лінійність, детермінізм урівноваженість тощо, не відповідає викликам та реаліям сучасного швидкозмінного світу. З’ясовано, що постнекласична реальність з її хаотичністю, неврівноваженістю, нестабільністю, нестійкістю зумовила появу нелінійного (постнекласичного) мислення, яке породжує особливе зчеплення подій та ідей (синергізм), що кардинально впливає на всі сфери інтелектуального та соціокультурного життя суспільства. Констатовано, що в умовах цивілізаційних та парадигмальних змін освіта, як найважливіша суспільна інституція, потребує переходу від класичної (авторитарної) педагогіки до постнекласичної (людиномірної) педагогіки, яка має значний гуманістичний потенціал та детермінується постнекласичною (синергетичною) картиною світу. З метою поглибленого розуміння зазначених процесів у дослідженні проведений системний теоретичний аналіз етапності розвитку типів наукової раціональності і типів культури, що їм відповідають, відповідно до усталеної періодизації у філософії науки: класика – некласика – постнекласика. Визначено, що вища мистецька освіта перебуває у транзитивному стані переходу від некласичної до постнекласичної освітньої моделі. Це пов’язано з актуалізацією в її змісті між- та трансдисциплінарних когнітивно-комунікативних стратегій, які спрямовані на подолання обмеженості дисциплінарно організованого знання. Встановлено, що перехід на між- та трансдисциплінарні позиції створює методологічне підґрунтя для реалізації людиномірного контенту у змісті вищої мистецької освіти. Наведено авторське бачення практичних напрямів реалізації між- та трансдисциплінарності у змісті вищої мистецької освіти для формування в студентів цілісного професійного знання та постнекласичного стилю мислення.
The article is dedicated to identifying the cultural-philosophical aspects of modern post-classical knowledge in the content of higher art education from the standpoint of inter- and transdisciplinarity. It has been established that the model of knowledge that has developed within the classical paradigm with its centuries-old cultural tradition of thinking, the characteristic features of which are stability, linearity, determinism, balance, etc., does not meet the challenges and realities of the modern, rapidly changing world. It was found out that the post-classical reality with its chaos, imbalance, instability, instability led to the emergence of non-linear (post-classical) thinking, which gives rise to a special connection of events and ideas (synergism), which fundamentally affects all spheres of intellectual and socio-cultural life of society. It was ascertained that in the conditions of civilizational and paradigmatic changes, education, as the most important social institution, needs a transition from classical (authoritarian) pedagogy to post-non-classical (people-oriented) pedagogy, which has a significant humanistic potential and is determined by a post-non-classical (synergistic) picture of the world. In order to gain an in-depth understanding of these processes, the study conducted a systematic theoretical analysis of the stages of development of types of scientific rationality and the types of culture corresponding to them, according to the established periodization in the philosophy of science: classics - non-classics - post-non-classics. It was determined that higher art education is in a transitive state of transition from a non-classical to a post-classical educational model. This is connected with the actualization in its content of inter- and transdisciplinary cognitive-communicative strategies, which are aimed at overcoming the limitations of disciplinary organized knowledge. It was established that the transition to inter-and transdisciplinary positions creates a methodological basis for the implementation of human-dimensional content in the content of higher art education. The author’s vision of practical directions for the implementation of inter- and transdisciplinarity in the content of higher art education for the formation of holistic professional knowledge and post-non-classical thinking style in students is given.
