Die Frage der menschlichen Aggression nimmt nicht den letzten Platz im modernen Humanismus. Der Mensch
verfügt über einen biotischen Körper und Instinkte, daher beeinflussen die Gesetze der Tierwelt sein Verhalten
und seine Wünsche. Das Wesen eines Menschen ist eine Manifestation des Unterbewusstseins, das er dank seiner Denkfähigkeit zu verstehen versucht, die in direktem Zusammenhang mit den dynamischen Interaktionsprozessen zwischen Vertretern der Gesellschaft steht. Die Polysemie sowohl wissenschaftlicher Aussagen als auch theoretischmethodischer Ansätze bei der Untersuchung dieses Themas richtet die Aufmerksamkeit auf die Relevanz des Aggressionsproblems und die Nevitlichkeit seiner Klärung und Suche nach Wegen hin Lösung. Ein wesentlicher Bestandteil des Lebens eines Menschen ist die Kommunikation mit anderen im Rahmen sozialer Interaktion, die hauptsächlich durch den Austausch von Ideen, Informationen, Gedanken und verschiedenen Aktivitäten mithilfe eines der wichtigsten sozialen und kulturellen Faktoren, der Sprache, erfolgt. Das Erlernen der Besonderheiten des Phänomens Aggression wird am besten in der Symbiose verschiedener Wissenschaften mit Philosophy eröffnet. Um die inhärente Natur einer solchen Eigenschaft wie Aggression zu bestimmen, wenden wir uns an historische, psychologische und sozialphilosophische Interpretationen dieser Frage. Aristotle, Z. Freud, K. Lorenz, Nietzsche, H. Sullivan, T. Hobbes, R. Bach, R. Baron, K. Jung, D. Richardson, K. Horney, T. Tomashevsky, V. Shapar, Y. Ritter, L. Feuerbach, K. Val, D. Dollard, N. Miller, R. Sears, T. Adorno, Y. Habermas, M. Horkheimer, L. Berkowitz,
J. Vandello, D. Zillmann, С. Puryear und andere Philosophen haben sich intensiv mit diesem Aspekt des menschlichen Lebens befasst, und die überwiegende Mehrheit von ihnen neigt zum Konzept der gegenseitigen Abhängigkeit von Aggression und Sprache. Die Rolle der Sprache und der Rede zugleich als soziokulturelle Faktoren im Leben eines Menschen ist leider nicht hoch genug eingeschätzt. Es manifestieret sich in verschiedenen Formen und interpretiert die Phänomene des Lebens hauptsächlich mit Hilfe verbaler Texte, die nicht immer positive Eigenschaften der Individualität widerspiegeln und wiederum Hindernisse für die kulturelle Entwicklung der Gesellschaft schaffen.
Питання людської агресії посідає не останню сходинку в сучасній гуманітаристиці. Людині притаманні
біотичні тіло та інстинкти, тому закони тваринного світу впливають на її поведінку та бажання. Сутність
людини є проявом підсвідомого, яке вона намагається осягнути завдяки її здатності мислити, що напряму пов’язано з динамічними процесами взаємодії між представниками суспільства. Полісемія як наукових тверджень, так і теоретичних методологічних підходів до вивчення цього питання вказує на актуальність проблеми агресії та потребу її роз’яснення і пошуку шляхів її вирішення. Невід’ємним аспектом життя будь-якої людини є комунікація з собі подібними в рамках соціальної інтеракції, яка
переважно ведеться шляхом обмі-ну ідеями, інформацією, думками та різного роду діяльності через один з найвагоміших соціальних культурних факторів – мову. Вивчення особливостей феномену агресії найбільш широко відкривається в симбіозі різних наук з філософією. Аби визначити притаманність людській природі такої властивості, як агресія, звертаємось до історико-, психолого-, соціально-філософських трактувань стосовно даного питання. Аристотель, З. Фрейд, К. Лоренц, Ф. Ніцше, Г. Саліван, Т. Гоббс, Р. Бах, Р. Барон, К. Юнг, Д. Річардсон, К. Хорні, Т. Томашевський, В. Шапар, Й. Рітер, Л. Фойєрбах, К. Валь, Д. Доллард, Н. Міллер, Р. Сірс, Т. Адорно, Ю. Габермас, М. Горкгаймер, Л. Берковіц, Дж. Ванделло, Д. Цільманн, К. Пур’є та інші філософи занурились у ґрунтовне вивчення даного аспекту людського життя. Більшість із них схиляється до концепції взаємозалежності агресії та мови. Роль мови як соціокультурного чинника в бутті людини неоціненна. Вона проявляє себе в різних формах та переважно інтерпретує явища життя за допомогою вербального тексту, що не завжди віддзеркалює позитивні прояви індивідуальності та створює перешкоди в культурному розвитку суспільства.
The paper focuses on the methodological foundations of the sociocultural vision of the aggression phenomenon. The question of human aggression occupies not the last step in contemporary philosophy of humanitarianism . Humans, improving their thinking and awareness of being, have moved far away from the animal world and still left their wild senses that affect their existence in the social environment. Human beings have biotic body and instincts, so the animal world's laws do influence on their behavior and desires. The person's essence is a manifestation of the subconscious, which he/she tries to understand thanks to his/her ability to think, which is directly related to the dynamic processes of interaction between representatives of society. The polysemy of both scientific statements and theoretical methodological approaches to the study of this issue indicate the urgency of the aggression problem, the need to clarify it and find ways to solve it. Communication with others within the framework of social interaction is an integral aspect of any person's life, which is mainly conducted through the exchange of ideas, information, opinions and various activities and the language - one of the most important social and cultural factors. The study of the peculiarities of aggression phenomenon is most widely showed up in the symbiosis of various sciences with philosophy. In order to determine the inherent nature of such a trait as aggression, we turn to historical, psychological, socio-philosophical interpretations of this issue. Aristotle, Z. Freud, K. Lorenz, Nietzsche, H. Sullivan, T. Hobbes,
R. Bach, R. Baron, K. Jung, D. Richardson, K. Horney, T. Tomashevsky, V. Shapar, Y. Ritter, L. Feuerbach, K. Val, D. Dollard, N. Miller, R. Sears, T. Adorno, Y. Habermas, M. Horkheimer, L. Berkowitz, J. Vandello, D. Zillmann, С. Puryear, there are other philosophers who have rigorously examined this aspect of human life, and the vast majority of them are inclined to the concept of the interdependence of aggression and language. The role of language as a socio-cultural factor in a person's life cannot be overestimated. It manifests itself in various forms, and mainly interprets the life phenomena with the help of a verbal text, which does not always reflect positive manifestations of personality and creates obstacles in the cultural development of society.
