Ключова проблема полягає в тому, що нині в питанні оперування освітнім середовищем превалює сукуп-
ність дефінітивних підходів, яка стосується суто формальних аспектів і практично повністю ігнорує фактори змістовні, внаслідок чого розуміння цієї предметної сфери не набуває необхідної визначеності за критеріями проблемних викликів, перспектив, загроз і небезпек. Акцентованість на формальних, методичних і кількісних аспектах освітнього середовища стає на заваді розумінню змістовних, методологічних і якісних пріоритетів.
За великим рахунком, такий підхід узагалі не відповідає номінативному статусу «освітнє середовище»,
оскільки фактично йдеться про умови, які є універсальними для соціального середовища загалом –
тобто стосуються не лише освітнього середовища, а кожного середовища, кожного елемента соціальної системи.
Іншими словами, освітня складова такого середовища є доволі умовною, бо насправді йдеться про універсальні ознаки, фактори і критерії, які з однаковим успіхом можуть бути застосовані до будь-якої іншої сфери суспільного буття.
Якщо метою є досягнення змістовної відповідності, то необхідно подбати про добудову формальних
ознак освітнього середовища такими змістовними критеріями, як когерентність покликанню освіти і застосуванню засобів, необхідних і достатніх для досягнення такої мети. Також необхідно подбати про усунення різнотлумачень щодо таких базових концептуальних орієнтирів, як ієрархія світоглядних пріоритетів освітнього середовища, місія і візія освіти, типологія мислення й розуміння.
Саме ці предметні сфери істотно обумовлюють рівень капіталізації знань і генералізації вмінь, інтелек-
туальний і в цілому особистісний формат реципієнтів освітніх послуг, а також якість і ефективність освіти
в цілому. Іншими словами, ігноруючи ці предметні сфери, важко розраховувати на поступальний рух у напрямі втілення на практиці покликання освіти загалом і ключової функції освітнього середовища зокрема.
The key problem lies in the fact that the current discourse on the operation of the educational environment is
dominated by a set of definitive approaches that mainly focus on formal aspects and largely ignore substantive
factors. As a result, the understanding of this subject area lacks the necessary clarity in terms of problem challenges, perspectives, threats, and dangers. The emphasis on formal, methodological, and quantitative aspects of the educational environment hinders the comprehension of substantive, methodological, and qualitative priorities In essence, such an approach does not correspond to the nominative status of the "educational environment," as it effectively deals with conditions that are universal for the social environment as a whole–meaning they apply not only to the educational environment but to every element of the social system. In other words, the educational component of such an environment is quite conditional, as it actually refers to universal features, factors, and criteria that can be equally applied to any other sphere of social life.
If the goal is to achieve substantive correspondence, it is necessary to supplement the formal features
of the educational environment with substantive criteria such as coherence between the educational mission
and the application of means necessary and sufficient to achieve this goal. It is also necessary to eliminate
misunderstandings regarding basic conceptual orientations, such as the hierarchy of ideological priorities
of the educational environment, the mission and vision of education, and the typology of thinking and understanding.
These subject areas significantly determine the level of knowledge capitalization and skill generalization,
the intellectual and overall personal format of educational service recipients, as well as the quality and effectiveness of education as a whole. In other words, by ignoring these subject areas, it is difficult to expect progress towards the practical implementation of the calling of education in general and the key function of the educational environment in particular.
