Розвиток концепції цифрових музеїв: історіографічний огляд

Abstract

У статті проведено історіографічний аналіз розвитку цифрових музеїв в Україні з акцентом на їхніх особливостях, класифікації та впливі на освітній процес. Особлива увага приділена змінам в офіційному визначенні поняття «музей» згідно з документами Міжнародної ради музеїв (ICOM). Це відображає динаміку розвитку музейної справи. У статті проаналізовано праці вітчизняних науковців, зокрема внесок Михайла Рутинського, Валентини Троцької, Юрія Ришковеця та Павла Жежнича, Косаревської Раддаміли та Левченко Олексія в дослідження цифрових музеїв, а також оглядається законодавча база України, що регулює діяльність музеїв у цифровому просторі. Додатково розглянуто міжнародний досвід, зокрема дослідження Гевіна Міллера, Джона Рімера та Силай Стиліані, Ліарокапіс Фотіс, Коцакіс Костас, Патіас Петрос, які висвітлюють технологічні нововведення у сфері цифрових музеїв та їх роль у освіті. Окрема увага приділена використанню віртуальної та доповненої реальності в освітньому процесі на прикладі праці Джуліанни Гуазароні. У статті авторка здійснює спробу визначити роль цифрових музеїв у культурному та освітньому середовищі України й фіксує поточні дискусії щодо визначення, структури та функцій цифрових музеїв. У висновку ми окреслюємо можливі перспективи розвитку цифрових музеїв у контексті сучасних тенденцій, що містить адаптацію до нових технологій, розширення освітніх можливостей та залучення ширшого кола відвідувачів через інноваційні підходи до презентації музейних колекцій. Отже, дослідження наголошує на значущості цифрових музеїв як елементів сучасної культурної та освітньої інфраструктури, що сприяє доступності культурної спадщини та її інтеграції в глобальний цифровий контекст.

The article conducts a detailed historiographical analysis of the development of digital museums in Ukraine, focusing on their features, classification, and impact on the educational process. Special attention is given to changes in the official definition of the term “museum”, according to the International Council of Museums (ICOM), reflecting the dynamics of museum development. The article analyzes the works of domestic scholars, in particular, the contributions of Mykhailo Rutynskyi, Valentyna Trotska, Yuriy Rishkovets, Pavlo Zhezhnych, Kosarevska Radmila, and Levchenko Oleksii in the research of digital museums, and reviews the legislative framework of Ukraine regulating museum activities in the digital space. Additionally, the international experience is examined, focusing on the research of Gavin Miller, John Rimer, and Silai Styliani, Liarakapis Fotis, Kotsakis Kostas, Patias Petros, which highlight technological innovations in the field of digital museums and their role in education. Particular attention is paid to the use of virtual and augmented reality in the educational process, exemplified by the work of Julianna Guazzaroni. The article aims to define the role of digital museums in the cultural and educational environment of Ukraine, analyzing current discussions regarding the definition, structure, and functions of digital museums. The conclusion is dedicated to discussing the future prospects of digital museum development in the context of modern trends, including adaptation to new technologies, expansion of educational opportunities, and attracting a wider audience through innovative approaches to presenting museum collections. Thus, the study emphasizes the significance of digital museums as an element of modern cultural and educational infrastructure, facilitating the accessibility of cultural heritage and its integration into the global digital context.