Реформа церковного календаря як маркер трансформації православного сегмента релігійного поля України

Abstract

Статтю присвячено дослідженню специфіки конструювання системи смислових координат за допомогою символічного потенціалу соціокультурних практик. Актуальною науковою проблемою є осмислення впливу практик символічного насильства на розвиток релігійної сфери. У цьому контексті особливий інтерес становить з’ясування динаміки розвитку українського православ’я на сучасному етапі у зв’язку з переходом Православної церкви України на новоюліанський календар та пов’язаними з цим процесом практиками. Мета статті – проаналізувати календарну реформу ПЦУ як маркера трансформації православного сегмента релігійного поля України. Визначено, шо зміст застосування практик символічного насильства в релігійному полі є суперництвом релігійних інстанцій за монополію на символічний капітал – авторитет, репутацію, статус. Відсутність єдності в православному сегменті українського суспільства зумовлює конкуренцію юрисдикцій за визнання та домінування в конфесійному середовищі та суспільстві загалом. Проявом суперництва за символічний капітал є запровадження ПЦУ нового церковного календаря та пропозиція діалогу з метою досягнення єдності українського православ’я навколо київського престолу на основі Томосу про автокефалію. Суперництво між ПЦУ й УПЦ МП за створення та використання релігійного капіталу супроводжується взаємним запереченням легітимності символічної влади. Опозиційні до ПЦУ релігійні організації УПЦ МП і УПЦ (КП), з одного боку, конкурують між собою, з іншого – відрізняються способами вираження амбіцій щодо ролі в українському православ’ї. Боротьба православних юрисдикцій за суспільне визнання забезпечує плюралізм та конкуренцію в релігійному полі.

The article is devoted to the study of the specifics of constructing a system of semantic coordinates with the help of the symbolic potential of socio-cultural practices. An urgent scientific problem is to understand the impact of symbolic violence practices on the development of the religious sphere. In this context, it is of particular interest to clarify the dynamics of the development of Ukrainian Orthodoxy at the present stage in connection with the transition of the Orthodox Church of Ukraine to the New Julian calendar and the practices associated with this process. The purpose of the article is to analyse the calendar reform of the OCU as a marker of the transformation of the Orthodox segment of the religious field of Ukraine. It is determined that the content of the use of symbolic violence in the religious field is the competition of religious instances for a monopoly on symbolic capital - authority, reputation, status. The lack of unity in the Orthodox segment of Ukrainian society leads to competition between jurisdictions for recognition and dominance in the confessional environment and society as a whole. The OCU's introduction of a new church calendar and proposal for a dialogue to achieve the unity of Ukrainian Orthodoxy around the Kyivan throne on the basis of the Tomos of Autocephaly is a manifestation of the competition for symbolic capital. The rivalry between the OCU and the UOC-MP for the creation and use of religious capital is accompanied by a mutual denial of the legitimacy of symbolic power. On the one hand, the religious organisations opposed to the OCU, the UOC MP and the UOC (KP), compete with each other, and on the other hand, they differ in the ways they express their ambitions for the role in Ukrainian Orthodoxy. The struggle of Orthodox jurisdictions for public recognition ensures pluralism and competition in the religious field.