У дисертації здійснено аналіз комунікативної природи механізму «відчуження-привласнення» та визначено, що найважливішою властивістю соціальної системи з точки зору комунікативної теорії є аутопоезис, коли соціальна реальність, в якій збільшують ознаки нелінійного розвитку, формується на межі самоопису та саморозрізнення. Здатність сучасного соціуму до саморефлексії та самотворення породжують практики комунікації ризомного характеру, яким притаманна внутрішньосистемна невизначеність. Ретроспективно проаналізовано змістовне наповнення категорій «відчуження» та «привласнення», які в сучасних умовах набувають нових ознак та акцентовано увагу на значимості соціокультурних детермінант становлення механізму «відчуження-привласнення». Здійснено аналіз змістовного наповнення зазначених категорій в українському інтелектуальному дискурсі та в рамках дихотомії «відчуження-привласнення» розглянуто межі реалізації свободи людини. Зазначено, що в контексті адаптації до сучасних викликів і зменшення негативних проявів відчуження, особливого значення набуває пізнавальне привласнення, висока самоорганізація, особиста відповідальність та
самовизначення в процесі творення нової соціальної реальності.
In thesis communicative character of mechanism «alienation-assumption» is analysed and determined that the most important feature of social system from the communicative point of view is autopoesis, when social reality, in which characteristics of non-linear development are increased, forms on the line of selfdescription and self-recognition.Capacity of modern society to self-reflectiveness and self-realization create communication practices of rhizom character which is inherent to internally systematic incertitude. Retrospectively is analysed substantive content of categories «alienation» and «assumption, which under current conditions gain new characteristics and emphasized the importance of sociocultural determinants of mechanism «alienation –assumption» formation. Analysis of substantive content of mentioned categories in ukrainian intellectual discourse is made and within dichotomy «alienation –assumption» limits of freedom realization of individual are reviewed. It is stated that in the context of adaptation to modern processes and reduction of negative display of exclusion, special importance gains cognitive assumption, high self-organization, personal responsibility and self-determination in the process of new social reality creation.
