У статті висвітлено незаконні методи допитів духовенства на Чернігівщині в 1930-х рр. Духовенство, як і більшість радянського суспільства, піддавалося репресіям у 1930-х рр. Проте знущання починалися не у виправних-трудових таборах (далі – ВТТ), а вже в слідчих ізоляторах. Слідчі та співробітники відділів НКВС застосовували різні методи і прийоми під час допитів, щоб вибити зізнання з арештованого, навіть якщо особа не вчиняла злочин. Зазначена тема не досліджувалися на місцевому рівні, а тому новизна роботи полягає у виявленні фактів застосування незаконних методів допиту, здійснення їх покрокового аналізу, окреслення фізичних і психологічних методів. Основною джерельною базою є кримінальні справи 1930-х рр., які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області (далі – ДАЧО) та архіві Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі – архів УСБУ в Чернігівській області). Для досягнення мети й завдань дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження (евристичний, історико-ретроспективний, генетичний). Для встановлення фактів застосування фізичних методів слідчими під час допиту здійснено критичний аналіз скарг і заяв священників, які в указаних документах згадували фізичне насилля. За допомогою аналізу, синтезу, дедукції та індукції досліджувалися психологічні методи. Також презентована класифікація методів допиту в СРСР у 1930-х рр. Джорджа Роберта Конквеста, яка, на його думку, була універсальним знаряддям праці радянського співробітника на допитах. У статті перераховано найпоширеніші фізичні й психологічні методи допитів, які підтверджені спогадами жертв репресій. Ми дійшли висновку, що найчастіше слідчі вибивали показання в арештованого за допомогою методів: «стійки», «конвеєру», побиття, шантажу, погроз, перекручування фактів і через насильницьке тримання в психлікарнях.
The article highlights the illegal methods of interrogation of the clergy in the Chernihiv region in the 1930s. The clergy, like the vast majority of Soviet society, was subjected to repression in the 1930s. However, the abuse did not begin in the correctional labor camps (hereinafter referred to as the VTT), but already in the detention centers. Investigators and employees of the NKVD departments used various methods and techniques during interrogations in order to extract confessions from the arrested person, even if the person did not commit a crime. This topic has not been investigated at the local level, and therefore the novelty of our work consists in revealing the facts of the use of illegal interrogation methods, performing their step-by-step analysis, and outlining physical and psychological methods. The main source base is the criminal cases of the 1930s, which are stored in the State Archive of the Chernihiv Region (hereinafter referred to as DACHO) and the archive of the Office of the Security Service of Ukraine in the Chernihiv Region (hereinafter referred to as the Archive of the Security Service of Ukraine in the Chernihiv Region). To achieve the goal and objectives of the research, general scientific and special research methods (heuristic, historical-retrospective, genetic) were applied. In order to establish the facts of the use of physical methods by the investigators during the interrogation, a critical analysis of the complaints and statements of the priests, who mentioned physical violence in the specified documents, was carried out. With the help of analysis, synthesis, deduction and induction, psychological methods were studied. The work also presents the classification of interrogation methods in the USSR in the 1930s by George Robert Conquest, which, in his opinion, was a universal tool of the Soviet employee during interrogations. The article lists the most common physical and psychological methods of interrogation, which are confirmed by the memories of victims of repression. We came to the conclusion that most often the investigators beat out the testimony from the arrested person using the following methods: “rack”, “conveyor belt”, beating, blackmail, threats, distortion of facts and through forced detention in mental hospitals.