Методика формування творчої інтерсуб'єктної взаємодії вчителя музики з дитячим вокально-хоровим колективом

Abstract

У дисертації досліджується актуальна проблема формування творчої інтерсуб’єктної взаємодії вчителя музики з дитячим вокально-хоровим колективом. Навчальний діалог у дослідженні виступає специфічною формою взаємодії, яка визначається рівністю сторін, які беруть у ньому участь, і спрямована на зближення та взаємозбагачення позицій обох сторін. У контексті вокально-хорового навчання майбутніх учителів музики взаємодія стає не лише способом залучення особистості до світу культурних цінностей, але й засобом формування суб’єкт-суб’єктної педагогічної позиції фахівця. Творчий характер взаємодії базується не на зовнішньому стимулюванні, а на внутрішних творчих проявах як учителя, так і учнів. Методика організації творчої інтерсуб’єктної взаємодії майбутнього вчителя музики з вокально-хоровим колективом мала таку послідовність педагогічної роботи: перший етап – організаційно-адаптивний; другий етап – усвідомлено-поглиблений; третій етап – аналітико-рефлексивний. Доведено ефективність впровадження поетапної методики формування означеного феномена.

The thesis examines the actual problem of the creative interaction intersub'yektnoyi music teacher with children's vocal and choral group. Academic research supports dialogue in the specific form of interaction, which is determined by equality of the parties involved, and is aimed at rapprochement and mutual position of both parties. In the context of vocal and choral training future music teachers vzaemodiya becomes not only a way to attract individuals to the world of cultural values, but also a means of forming the subject-subjective educational specialist positions. Methods of creative interaction intersub'yektnoyi future teacher of music with vocal chorus group had the following sequence of pedagogical work: the first stage - the organizational and adaptive, the second stage - consciously-depth, the third stage - an analytical and reflexive. The efficiency of the implementation of a phased method of forming definite phenomenon.