Вперше в український соціально-філософський та освітній дискурс залучено концепт когнітивної комунікації в дослідженні практик соціальної роботи та волонтерства як їхнього ресурсу. Надані конкретні пропозиції використання в практиках соціальної роботи з людиною з обмеженими можливостями такого лексикону, який не принижує її людську гідність, яка постає a priori повсякденної комунікації. Наголошено, що така комунікація можлива лише за умов довіри. Подальший розвиток волонтерства та інших форм повсякденних практик соціальної роботи планується досліджувати у горизонті функціонування самоорганізаційних систем.
This study marks the first engagement with the concept of cognitive communication within Ukrainian social-philosophical and educational discourses concerning the practices of social work and volunteerism as a resource. The conclusions offer specific proposals for using a lexicon in social work practices with people with disabilities that does not diminish their human dignity, which appears a priori in everyday communication. It was emphasized that such communication is possible only under conditions of trust. Future developments in volunteerism and other forms of everyday social work practices are intended to be explored within the horizon of self-organizational system functioning.
