В дисертації здійснений культурологічний і філософсько-антропологічний аналіз креативності як феномену людського буття в культурі. Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що сучасне кризове суспільство орієнтує людину на творчу реалізацію особистості, але в той же час не надає їй конкретних ресурсів для цього. Вперше у вітчизняному культурологічному і філософсько-антропологічному дискурсі розкривається поняття ініціації креативності, яка постає як креативність співтворчого діалогу, процес сакральної комунікації, що відбувається у взаємодії майстра та учня. Проаналізовано етапи розгортання креативності в культурі, які означаються як реалізація, об’єктивація, актуалізація, ініціація.
The culturologic and philosophic-anthropologic analysis of the creativeness as a phenomenon of human being in culture is made in the dissertation. The actuality of the investigation’s theme is grounded by the fact that the modern crisis society orients an individual at the creative realization of the personality, but at the same time, doesn’t give any concrete resources for that. For the first time at the domestic culturologic and philosophic-anthropologic debate, the identification of the creativeness initiation’s notion is offered as a creativeness of mutual dialogue, a process of sacral communication, taking place in the dialogue of Master and a Pupil. The stages of the creativeness development in culture, defined as realization, objectivation, actualization, initiation, - are analysed.
