Дисертаційне дослідження присвячене історії становлення і функціонування системи партійно-радянських органів політичної цензури в роки НЕПу та соціалістичної реконструкції соціально-економічних відносин у 30-х роках. Системно досліджено політично-ідеологічні функції номенклатури органів партійно-радянської цензури, діяльність структурних підрозділів НКО УСРР (Головполітосвіти, Державного науково-методологічного комітету, Науково-педагогічного комітету Головсоцвиху), з’ясовано основні етапи створення та розвитку Центрального управління у справах друку, Укрголовліту, виявлено спільні й відмінні ознаки марксистської та літературної критики, використання їх у якості методу системнофункціональної цензури творчого літературно-художнього процесу, виявлено ідеологічні мотиви появи феномену «соціального замовлення», самокритики – індивідуальної форми самоцензури серед письменників. Розкрито специфіку системного підпорядкування науково-історичних установ та пошукової діяльності учених-істориків органам радянської політичної цензури.
The politically-ideological functions of nomenclature bodies of Party and Soviet censorship, the activities of structural divisions of the People's Commissariat of Education of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (State scientifically-methodological committee, Scientifically-pedagogical committee) have been systemically investigated; the basic stages of creation and development of the Central Administration of Press, Ukrgolovlit have been studied; common and distinctive signs of Marxist and literary criticism, using them as a method of systemic and functional censorship of creative literary and artistic process have been revealed; the ideological motives of the emergence of the phenomenon of ’social order’’, self-criticism – the individual form of self-censorship among writers – have been identified. The specificity of the systemic subordination of research institutions and historians research activities by the Soviet political censorship have been treated.
