Епітет Т. Г. Шевченка: генеза, структура і сучасна мовна рецепція

Abstract

У дисертації системно досліджено епітети в україномовній поезії Т.Шевченка, з’ясовано особливості їх семантичної і граматичної структури, визначено функціонально-стилістичні параметри, особливості генези і сучасної рецепції, а також встановлено диференціацію загальномовних та індивідуально-авторських художніх означень шляхом аналізу фактору пам’яті епітетних одиниць, досліджено взаємодію епітета з іншими тропами (метафорою, метонімією, оксимороном, порівнянням). Уперше для вивчення мовотворчості Т.Шевченка використано новий напрям досліджень – лінгвосинергетику, що дало змогу аналізувати епітетні словосполучення в аспекті динаміки формування й розвитку системи поетичного тексту Т.Шевченка з урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх системотворчих чинників.

This thesis is dedicated to epithets in the poetry of Т. Shevchenko, their semantic and grammatical structures, their functionally-stylistic values, genesis and modern language reception. General language and individually-authorial definitions are determined by memory factor analyses of epithets, the interplay of epithet with other tropes (metaphor, metonymy, oxymoron, comparison) is also investigated. A new research direction, that is linguistic synergetic, was used for the first time to study the language of Taras Shevchenko, allowing us to analyze epithet phrases in terms of dynamics of formation and development of the system of T. Shevchenko poetic texts, taking into account the interplay of external and internal system formative factors.