Основні проблеми регулювання та управління соціально-культурної діяльності в Україні

Abstract

Характер взаємовідносин культури та держави завжди був предметом дискусій у науковому світі. У культурологічних та філософських дослідженнях домінує думка, згідно з якою культура одночасно і відчуває на собі вплив змін у суспільстві, та несе за них відповідальність, оскільки докорінні перетворення в суспільстві та державі ґрунтовні настільки, наскільки вони втілюються в культурі і, навпаки, зміни в культурі ґрунтовні настільки, наскільки вони втілюються у «фундаменті» життєдіяльності суспільства та держави. Передаючи на місцевий рівень основну долю відповідальності за соціальну інфраструктуру і соціально-культурний розвиток, держава зберігає за собою здійснення загальнонаціональних соціальних програм забезпечення й інших соціальних гарантій, які встановлюються законом, фінансування загальнонаціональних об’єктів культури, окремих учбових закладів, об’єктів і програм охорони здоров’я, а також надання мотивованої конкретними умовами цілеспрямованої фінансової допомоги регіонам. Перспективи розвитку сфери культури, пов’язані з оптимальною відповідністю інтересів усіх організаторів соціокультурної діяльності, з розумінням реальності управлінського інструментарію, створення умов для особистої зацікавленості кожного працівника в кінцевих результатах праці, залучення до управління більш прагматичних практиків та фахівців у галузі театрально-концертної діяльності, фінансування потреб розвитку художніх колективів, проведенням та впровадженням сучасних маркетингових досліджень в організацію та управління установами культури. В даний час немає єдиного методологічного підходу до визначення та формування механізму управління сукупними ресурсами установ сфери культури, заснованого на оптимізації сукупних витрат та спрямованого на підвищення ефективності використання наявних ресурсів та максимізацію прибутку організації.

The nature of the relationship between culture and the state has always been a subject of debate in the scientific world. Cultural and philosophical studies are dominated by the opinion that culture simultaneously feels the impact of changes in society and is responsible for them, since radical transformations in society and the state are fundamental to the extent that they are embodied in culture and, conversely, changes in culture fundamental to the extent that they are embodied in the “foundation” of the vital activities of society and the state. Transferring the main share of responsibility for social infrastructure and socio-cultural development to the local level, the state reserves for itself the implementation of national social support programs and other social guarantees established by law, the financing of national cultural objects, individual educational institutions, objects and programs health care, as well as the provision of targeted financial assistance to regions motivated by specific conditions. Prospects for the development of the sphere of culture, related to the optimal matching of the interests of all organizers of socio-cultural activities, with an understanding of the reality of management tools, the creation of conditions for the personal interest of each employee in the final results of work, the involvement in management of more pragmatic practitioners and specialists in the field of theater and concert activities, financing the needs of the development of artistic collectives, conducting and introducing modern marketing research into the organization and management of cultural institutions. Currently, there is no single methodological approach to the definition and formation of a mechanism for managing the total resources of cultural institutions, based on the optimization of total costs and aimed at increasing the efficiency of the use of available resources and maximizing the profit of the organization.