The concept of the alien or monster is inextricably linked to the concept of the border. In order to recognize something as “yours”, “your own”, “known”, you have to come into contact with something different, which means you have to cross certain boundaries that are culturally sanctioned. It's not just about territorial boundaries, although they largely contribute to the greatest shocks and changes within culture. A boundary is often defined as the line where the periodic form ends. It is defined using opposite concepts, such as: “our” vs. “their” space, “theirs” vs. “foreign”, “safe” vs. “dangerous”, “harmoniously organized” vs. “chaotic”. Every culture begins by dividing the world into internal space (“our”) and external space (“their”). It is a binary breakdown and the interpretation depends on the typology of the culture. It is the border that allows us to understand what belongs to one world and what belongs to the other. Thanks to this, we can define what is familiar and safe and confront it with what is strange and fills us with fear. As Waldenfels notes in his book A Topography of the Other, “you cannot have your own without the other” (Waldenfels, 2002, p. 70). The stranger is our mirror on which we can define or even get to know and name our own subjectivity. The process of self-knowledge cannot take place without prior contact with others. Historical events have imposed certain patterns on us that we must struggle with in creating our reality. It is therefore not surprising that film representations of aliens and monsters are becoming more and more diversified and no longer refer only to human characters. Nevertheless, most of them are still based on history and refer positively or negatively to racist ideology (one can cite one of the first such films, namely The Birth of a Nation by David Wark Griffith from 1915).
All these ideas are based on one of the fundamental primary features, which is fear. It is no different in the science fiction movie Monsters (2010) analyzed in the article, dir. Gareth Edwards.
Поняття прибульця чи монстра нерозривно пов’язане з поняттям кордону. Для того, щоб визнати щось «своїм», «своїм», «відомим», ви повинні вступити в контакт з чимось іншим, а це означає, що ви повинні перетнути певні культурно санкціоновані кордони. Справа не лише в територіальних кордонах, хоча вони значною мірою сприяють найбільшим потрясінням і змінам у культурі. Межа часто визначається як лінія, де закінчується періодична форма. Його визначають за допомогою протилежних понять, таких як: «наш» проти «їхнього» простору, «свого» проти «чужого», «безпечного» проти «небезпечного», «гармонійно організованого» проти «хаотичного». Кожна культура починається з поділу світу на внутрішній простір
(«наш») і зовнішній простір («їхній»). Це бінарний розподіл, і його інтерпретація залежить від типології культури. Саме межа дозволяє нам зрозуміти, що належить одному світу, а що – іншому. Завдяки цьому ми можемо визначити те, що є знайомим і безпечним, і протиставити це тому, що є дивним і наповнює нас страхом. Як зазначає Вальденфельс у своїй книзі «Топографія іншого», «ви не можете мати власне без іншого». Чужинець – це наше дзеркало, на якому ми можемо визначити чи навіть пізнати й назвати власну суб’єктивність. Процес самопізнання не може відбуватися без попереднього контакту з іншими. Історичні події нав’язали нам певні шаблони, з якими ми повинні боротися, створюючи нашу реальність. Тому не дивно, що фільми про інопланетян і монстрів стають все більш різноманітними і більше не стосуються лише людських характерів. Тим не менш, більшість із них усе ще базуються на історії та позитивно чи негативно стосуються расистської ідеології (можна згадати один із перших таких фільмів, а саме «Народження нації» Девіда Уорка Гріффіта 1915 року). Усі ці ідеї базуються на одній із фундаментальних первинних рис, якою є страх. Не інакше і в науково-фантастичному фільмі «Монстри» (2010), проаналізованому в статті, реж. Гарет Едвардс.
