Представлена робота присвячена розгляду поняття моторошного в контексті сучасних феноменологічних ідей у біоетиці. У статті висвітлено значення цього поняття та його етимологію, починаючи з психології і психоаналізу, де «моторошне» отримує своє обґрунтування в роботах З. Фройда та Е. Єнча. Розглянуто роль моторошного в мистецтві та культурних студіях, а також в галузі робототехніки, в межах якої розвивається концепція «моторошної долини». У статті окреслено різні підходи до розуміння моторошного, зокрема тлумачення як емоції та як настрою. Підкреслено, що інтерпретація моторошного досвіду як настрою характерна передусім для феноменологічної традиції і вкорінена в ідейному спадку М. Гайдеґґера. Описано та обґрунтовано взаємозв’язок між моторошним досвідом та людською тілесністю, зрозумілою феноменологічно як поєднання живого тіла (нім.
der Leib) та тіла фізичного (нім. der Körper), а також підкреслено важливість таких понять, як відчуження та відчуття «бездомності» для розуміння моторошного досвіду. Простежено спадкоємність між ідеями Гайдеґґера та сучасними дослідженнями у сфері прикладної феноменології та феноменологічної біоетики. Проаналізовано можливе застосування концепту моторошного в біоетиці, зокрема, у контексті захворювання як живого людського досвіду, а також у площині глобальних криз та викликів. Визначено, що моторошне відчуття виникає у відповідь на виклики та загрози, що викривають нашу тілесно обумовлену вразливість, хиткість та ненадійність світобудови й ставлять під сумнів засади нашого попереднього світосприйняття, спонукаючи до змін, переосмислення та вироблення нових способів буття-у-світі.
The presented work is devoted to the consideration of the concept of the uncanny in the context of modern phenomenological ideas in bioethics. The article highlights the meaning of this concept and its etymology, starting with psychology and psychoanalysis, where “uncanny” gets its justification in the works of Z. Freud and E. Jentsch. The role of the uncanny in art and cultural studies, as well as in the field of robotic, within which the concept of the “uncanny valley” is developing, is considered. The article outlines different approaches to understanding uncanny, in particular, its interpretation as an emotion and as a mood. It is emphasized that the interpretation of the uncanny experience as a mood is reflected primarily in the phenomenological tradition and is rooted in the philosophical heritage of M. Heidegger. The connection berween the uncanny experience and human embodiment as a combination of the lived body (der Leib) and physical body (der Körper) is described and substantiated. The importance of concepts such as alienation and unhomelike in the context of an uncanny experience is emphasized. The continuity between Heidegger’s ideas and modern research in the fields of applied phenomenology and phenomenological bioethics is traced. The possible application of the concept of the uncanny in bioethics is analyzed, in particular, in the context of illness as a lived human experience, as well as in the context of global crises and challenges. It is determined that the uncanny feeling arises in response to challenges and threats that expose our bodily vulnerability and unreliability of the world structure. This promts chages, rethinking and development of new ways of being-in-the-world.
