Освітній рівень парафіяльного духовенства Київської Митрополії XVIII ст.: історіографічний аналіз

Abstract

У статті розглянуто процес формування історіографічного стереотипу про масовість шкіл і високий рівень грамотності поміж парафіяльного духовенства Гетьманщини ХVΙΙΙ ст. Розглянуто новітні дослідження з питань освіти ієреїв у Київській митрополії. Вивчено вплив сучасних методологій на розробку цієї проблеми. Простежені основні дискурсивні моменти щодо освітньої проблематики в середовищі священників. Встановлено, що значна кількість науковців продовжує підтримувати думку про високий рівень освіченості священників і їхню визначальну роль в поширенні грамотності серед населення. Це відображається в навчальній та науково-популярній літературі, переважно з історії педагогіки. Водночас, історики які використовують новітню методологію, скептично сприймають цю тезу. Вони доводять, що більше половини ієреїв у XVIII ст. не мали відповідної освіти й були лише елементарно грамотними. Результати їхніх досліджень дозволяють сумніватися в правомірності судження про пасторів як рушіїв шкільної освіти в ранньомодерній Україні. Відкритим залишається питання ефективності державних освітніх ініціатив у середовищі парафіяльних священників.

The article examines the process of forming a historiographical stereotype about the mass of schools and the high level of literacy among the parish clergy of the Getmanate of the 18th century. The latest research on the education of priests in the Kyiv diocese is considered. The impact of modern methodologies on the development of this problem is studied. The main discursive points regarding educational issues among priests are traced. . It was established that a significant number of scientists continue to support the opinion about the high level of education of priests and their decisive role in the spread of literacy among the population. This is reflected in educational and popular scientific literature, mainly from the history of pedagogy. At the same time, historians who use the latest methodology are skeptical of this thesis. They prove that more than half of the priests in the 18th century they did not have the appropriate education and were only elementary literate. The results of their research make it possible to doubt the validity of the judgment about pastors as drivers of school education in early modern Ukraine. The question of the effectiveness of state educational initiatives among parish priests remains open.