Дисертація є самостійним релігієзнавчим дослідженням, в якому проаналізовано процес трансформації осмислення чуда в сучасному католицькому богослов’ї від метафізичного об’єктивістського до постметафізичного семіотичного. Завдяки концептуальному аналізу виявлено особливості розуміння чуда в Євангелії, у концепції Августина, томістській традиції, у працях представників «католицького модернізму», що дало змогу проаналізувати ґенезу сучасної католицької теології чуда. Простежено процес трансформації розуміння чуда в сучасній католицькій апологетиці, а також виявлено його причини. У питанні про апологетичне значення феномену чуда головний акцент поставлено на аналізі семіотичної концепції чуда, виділено етапи її становлення та окреслено структурні елементи. Розкрито особливості розуміння проблеми історичності й деміфологізації біблійних чудес у сучасній католицькій біблеїстиці.
These Thesis are an independent philosophical and religious research study, which analyze the process of transformation in apprehension of miracle phenomenon by the contemporary catholic theology starting from metaphysical objectivistic to the postmetaphysical semiotic. Using the conceptual analysis the author had revealed the special aspects in the apprehension of miracle in the New Testament, Augustins’ conception, Thomistic tradition and “catholic modernist’s” works, which enabled the deduction of genesis of modern catholic miracle theology. The author also followed up the way how the miracle was apprehended in the contemporary catholic apologetics and revealed the reasons which gave impact on this process. In apologetic meaning of miracle phenomenon, the main accent was put into the analysis of semiotic conception of miracle,
and its’ structural elements along with the stages of its formation and were determined. The author also reviewed the special aspects of apprehension of historical background of Biblical miracles and its demythologization in modern Catholic Biblical studies.
