Дисертація присвячена дослідженню мужності бути особистістю в ситуації інвалідності. Для розкриття проблеми був використаний мультиметодологічний підхід. Здійснено аналіз щодо ставлення до інвалідності у філософії та ідеології тоталітарних суспільств (на прикладах фашистської Німеччини і СРСР). Завершальним етапом історико-філософської ретроспективи проблематики став
детальний аналіз роботи П. Тілліха «Мужність бути», яка справила значний вплив
на формування основних положень даного дослідження. Здійснено критичний аналіз стереотипних визначень особистості у ситуації інвалідності «людина з обмеженими можливостями» і «людина з особливими потребами» та доведено, що ці два поняття дискримінують людину. Запропоновано нове словосполучення, що долає дискримінацію, але позначає людину з інвалідністю – «людина з особливими можливостями».
The dissertation is dedicated to studying the masculinity of being a person in a situation of disability. A multi-methodological approach was used to reveal the problem. The hermeneutic and comparative methods allowed for the study of disability in the context of masculinity as a person throughout the history of philosophy. An analysis was conducted on attitudes towards disability in the philosophy and ideology of totalitarian societies, using examples from fascist Germany and the Soviet Union. The final stage of the historical-philosophical retrospective of this issue was a detailed analysis of the work of P. Tillich, «The Courage to Be», which had a significant influence on the formation of the main positions of this research. A critical analysis of stereotypical definitions of disability in the context of «person with limited abilities» and «person with special needs» has been carried out, and it has been shown that these two concepts discriminate against a person.
A new phrase has been proposed that overcomes discrimination but designates a person with a disability – «person with special abilities».
