У статті розглядається феномен пощирення популярності «корейської хвилі» у сучасній глобалізованій культурі. Виділено такі риси корейської популярної культури, як візуальна естетичність, романтизм, наявність подвійного коду – іманентної культурному продуктові програми просування південнокорейського історичного та ціннісного наративу на Заході. Запропоновано припущення про інструменталізацію «корейської хвилі» з метою поступового витіснення архетипу Чужого архетипом Свого для європейського глядача. Підкреслено «штучний», постіндустріальний характер «корейської хвилі», в основі якої стоїть виробництво культурних артефактів за жорсткими технологічними стандартами. Запропоновано метамодернізм як перспективну оптику концептуалізації феномену «корейської хвилі» у її несумісності з постмодернізмом: якщо постмодерну притаманний ліберальний цинізм та культурна втома, то корейську хвилю можна пояснити лише у світлі тенденції «нової щирості».
The article studies the phenomenon of the growing popularity of the “Korean wave” in modern globalized culture. The author highlights the following features of Korean popular culture, i.e., visual aesthetics, romanticism, a double code – the program promoting South Korean historical and value narrative in the West immanent in the cultural product. Assumptions have been made about the instrumentalization of the “Korean wave” to gradually displace the archetype of the Alien by the archetype of Own for the European audience. The “artificial”, post-industrial nature of the “Korean wave”, which is based on the production of cultural artifacts according to strict technological standards, is emphasized. Metamodernism is put forward as a promising optics of conceptualizing the phenomenon of the “Korean wave” in its incompatibility with postmodernism: if postmodernism is characterized by liberal cynicism and cultural fatigue, the Korean wave can be interpreted only in light of the trend of “new sincerity”.
