The article examines the role and place of L. Wittgenstein’s ideas in the formation of the linguistic turn in philosophy in terms of representative and communicative dimensions. There are contradictions in the explanation of the history of the development of the linguistic turn, unlike in the analysis of another important intellectual event of European philosophy – the Copernican turn. Some researchers interpret the linguistic turn in a representative way, and some – in a communicative way. Nothing of the sort arises in the case of the analysis of the Copernican turn where everything is clear. According to the authors, this situation is due to the nature of the philosophy that had an impact on both events. In the first case, we are dealing with a clear and holistic concept of I. Kant, in the second – with two contradictory theories of L. Wittgenstein. In this interpretation, L. Wittgenstein appears as the main founder of the linguistic turn. This imposes an obligation on the authors to reveal the content of both of his fundamental books and to show their correspondence to the representative and communicative vector of the development of the linguistic turn. The main methods used in the research are historical-philosophical and structural-functional. The article is divided into four parts: 1) analysis of the history of interpretations of the development of the linguistic turn; 2) the metaphysical nature of L. Wittgenstein’s first book and the anti-metaphysical nature of the second; 3) the representative dimension in the “Tractatus Logico-Philosophicus”; 4) the communicative dimension in “Philosophical Investigations”. The authors concluded that the linguistic turn should be perceived as a holistic phenomenon, and the communicative turn following it can be considered as a convergence of trends laid down by L. Wittgenstein.
У статті досліджується роль та місце ідей Л. Вітґенштайна у формуванні лінгвістичного повороту у філософії в контексті репрезентативного та комунікативного вимірів. У поясненні історії розвитку лінгвістичного повороту існують суперечності, яких немає, наприклад, при аналізі іншої вагомої інтелектуальної події європейської філософії – коперниканського повороту. Частина дослідників тлумачать лінгвістичний поворот в репрезентативному ключі, частина – в комунікативному.
Нічого подібного не виникає у випадку аналізу коперниканського повороту, де все однозначно. На думку авторів, така ситуація зумовлена характером філософії, що стала причиною обох подій. У першому випадку маємо справу з чіткою цілісною концепцією І. Канта, в другому – з двома суперечливими теоріями Л. Вітґенштайна.
У такому трактуванні Л. Вітґенштайн постає головним основоположником лінгвістичного повороту. Це накладає зобов’язання на авторів розкрити зміст обох його фундаментальних творів, показати їх відповідність репрезентативному та комунікативному вектору розвитку лінгвістичного повороту. Основними методами, використаними у дослідженні, є історико-філософський, змістовний та структурно-функціональний. Стаття поділена на чотири частини, присвячені: 1) аналізу історії інтерпретацій розвитку лінгвістичного повороту; 2) метафізичному характеру першого твору Л. Вітґенштайна і антиметафізичному – другого; 3) репрезентативному виміру у «Логіко-філософському трактаті»; 4) комунікативному виміру у «Філософських дослідженнях». У висновках автори дійшли думки, що лінгвістичний поворот слід сприймати як цілісний феномен, а наступний після нього комунікативний поворот можна розглядати як конвергенцію тенденцій, закладених Л. Вітґенштайном.
