У результаті цього дослідження було виявлено, що початок перекладу Святого Письма був зумовлений не тільки зовнішніми чинниками, що впливали на Реформатора, але і його внутрішнім світом. Розкрито підходи англійського реформатора Уільяма Тіндаля і розуміння заміни ним традиційних понять Священного Писання новою термінологією та надання рекомендацій щодо кращого розуміння процесів, які відбувалися у стародавній та сучасній історії християнства. Був проведений загальний огляд історичної обстановки і передумов перекладу англійської Біблії, яку звершив видатний релігійний реформатор, історик, богослов і перекладач Уільям Тіндаль. З’ясована специфіка перекладу, яка для багатьох сучасників була неприйнятною. Виявлено, що особливістю перекладу Біблії Уільяма Тіндаля було використання як основи саме оригінального тексу, а не «Вульгат». У результаті дослідження виявлено, що, хоча Тіндаль робив переклад з оригінальних мов, він не цурався використовувати уже наявні на той час переклади. Так, до прикладу, він використав частини німецького перекладу Мартіна Лютера, але зробив у ньому деякі правки. Встановлено, що сам Тіндаль був палким поборником перекладу Біблії на національну мову, зрозумілу для простих людей. З’ясовано, що
У. Тіндаль запропонував оригінальне трактування ключових понять Священного Писання, що викликало обурення серед сучасників. У статті наведені слова та вирази, які були прийнятні у католицькій церкві, однак змінені Тіндалем. Виявлено, що сучасники Тіндаля вважали, що правильний переклад міг бути тільки таким, який не протирічив канонам католицької Церкви. З’ясовано, що Біблія короля Якова частково повторює переклад У. Тіндаля, зокрема, у статті наведені місця та вислови, які повністю співпадають. Тіндаль нелегально придбав копію німецького перекладу Нового Завіту Мартіна Лютера, який також використовував під час своєї роботи. Тіндаль попередив епископа Лондона про свій намір, проте останній не підтримав цієї ініціативи, і реформатору довелося переїхати до Гамбурга, де 1524 року він зміг продовжити перекладати. З’ясовано, що перше видання Біблії Тіндаля побачило світ у 1526 році, а 1534 і 1536 рр. вийшли відредаговані видання.
As a result of this study, it was found that the beginning of the translation of the Holy Scriptures was due not only to external factors affecting the Reformer, but also to his inner world. The approaches of the English reformer William Tyndall and his understanding of replacing the traditional concepts of the Holy Scripture with new terminology and providing recommendations for a better understanding of the processes that took place in the ancient and modern history of Christianity are revealed. A general review of the historical situation and prerequisites for the translation of the English Bible was carried out, which was carried out by the outstanding religious reformer, historian, theologian and translator – William Tyndall. The specificity of the translation, which was not accepted for many contemporaries, is clarified. It has been established that the peculiarity of the translation of the Bible by William Tyndall was the use of the original text as the basis, and not the Vulgate. As a result of the study, it was found that although Tyndall did a translation from the original languages, he did not shy away from using the translations that already existed by that time. So, for example, he used parts of the German translation of Martin Luther, but made some changes in it. It is established that Tyndall himself was an ardent supporter of the translation of the Bible into a national language understandable to ordinary people. It has been established that V. Tyndall offered an original interpretation of the key concepts of the Holy Scriptures, which caused outrage among his contemporaries. The article contains words and expressions acceptable in the Catholic Church, but changed by Tyndall. It was found that Tyndall’s contemporaries believed that the correct translation could only be one that did not contradict the canons of the Catholic Church. It was found that the King James Bible partially repeats the translation of V. Tyndall, in particular, the article contains completely matching places and expressions. Tyndall illegally acquired a copy of Martin Luther’s German translation of the New Testament, which he also used during his work. Tyndale warned the bishop of London of his intention, but the latter did not support this initiative, and the reformer had to move to Hamburg, where in 1524 he was able to continue translating. It is found that the first edition of the Tyndall Bible was published in 1526, and edited editions appeared in 1534 and 1536.
