У роботі досліджено наявні проблеми й окреслено перспективи подальшого розвитку культурно-дозвіллєвого напряму роботи вітчизняних музеїв просто неба. Скансени повною мірою відповідають глобалізаційним викликам, адже є інноваційними за своєю суттю – максимальне наближення до відвідувача робить їх привабливими в сенсі цікавої організації дозвілля. Діяльність музеїв просто неба – це не нове явище для українського музейного та краєзнавчого простору, оскільки створення даних закладів сягає середини XX століття. Проте можемо констатувати, що нині перед музейними закладами просто неба постає низка завдань, вирішення яких сприятиме входженню України до європейського музейного простору. Одним із перших і невідкладних завдань залишається вдосконалення законодавчої бази у сфері як культури загалом, так і музейної справи зокрема. Наявна законодавча база є досить застарілою та потребує більш сучасних підходів до управління в окресленій галузі. Так, наприклад, законодавчо не вирішеним залишається питання залучення додаткових джерел фінансування. Досить актуальним залишається питання підготовки кадрів для роботи в досліджуваних закладах, оскільки натепер це має бути музейний працівник, який володіє відповідними професійними якостями.
The work examines the existing problems and outlines the prospects for the further development of the cultural and leisure direction of the work of domestic open air museums. Skansen fully meet the challenges of globalization, because they are innovative in their essence – the maximum approach to the visitor makes them attractive in the sense of an interesting organization of leisure time. The activity of open-air museums is not a new phenomenon for the Ukrainian museum and local history space, since the creation of these institutions dates back to the middle of the 20’th century. However, we can state that today museum institutions face a number of tasks, the solution of which will contribute to Ukraine’s entry into the European museum space. One of the first and most urgent tasks remains the improvement of the legislative framework both in the field of culture and museum affairs, in particular. The existing legal framework is rather outdated and needs more modern approaches to management in the outlined field. So, for example, the issue of attracting additional funding sources remains unresolved by law. The issue of training personnel for work in the researched institutions remains quite relevant, since today it should be a museum employee who possesses the appropriate professional qualities.