«Про вчене незнання» Миколи Кузанського: проблема людини

Abstract

У статті аналізується головна праця одного з найвидатніших представників епохи західноєвропейського Відродження, філософа-неоплатоніка, теолога та гуманіста Миколи Кузанського «Про вчене незнання», а також трактат «Про припущення» як органічне доповнення вказаної праці. Сформульована стрижнева ідея статті, яка полягає у твердженні про те, що незважаючи на свій високий статус кардинала католицької церкви і на те, що цей пост передбачав спрямовування всього свого інтелекту на розроблення та вдосконалення теологічної доктрини, що Микола Кузанський і робив, однією з головних тем свого вчення, поряд із теологічною тематикою, цей мислитель визначив людину та її життєдіяльність, основним смисложиттєвим призначенням якої є самореалізація її особистості та самотворення. Наводяться основні визначення феномену самореалізації особистості – проблеми, яка була актуалізована лише в минулому столітті відомим американським дослідником А. Маслоу, якого від німецького вченого відділяє більше п’яти століть. Цей факт вигідно характеризує М. Кузанського як мислителя, який одним із перших у західноєвропейській інтелектуалістиці точно вловив світоглядний дух Відродження як епохи, яка проголосила так звані «пошуки індивідуальності». Висвітлено знамениту концепцію М. Кузанського про максимум і мінімум, показана їх діалектика, яка полягає в їхній протилежності та водночас у збігу. Наведені рядки із праці «Про вчене незнання», які характеризують дану проблематику. Обґрунтовано ідею людини як максимуму та як мінімуму, показано її життєдіяльність у цьому контексті. Сформульовано низку положень щодо самореалізації людського індивіда, які, за припущенням, а також виходячи з тексту та духу трактатів «Про вчене незнання» та «Про припущення», можна віднести й до поглядів М. Кузанського про природу та призначення людини як такої. Ідеться про анаксагорівське «кожен – у кожному», про що пише М. Кузанський, про можливості (а фактично неможливість) людського пізнання максимуму, а також про самотворення як смисложиттєве призначення людини. Усі теоретичні викладки статті підтверджені витримками з указаних праць М. Кузанського.

The article analyzes the main work of one of the most prominent representatives of the Western European Renaissance, the Neoplatonist philosopher, theologian and humanist Mykola Kuzansky “On Scientific Ignorance”, as well as the treatise “On Assumptions” as an organic addition to this work. The formulation of the core idea of this article consists of statement that despite his high status as a cardinal of the Catholic Church and the fact that this post required him to direct all his intelligence to the development and improvement of the theological doctrine, which Mykola Kuzansky did, one of the main themes of his teaching, along with theological themes, is a man and his life, the main meaningful purpose of self-realization of the personality and self-creation. The main definitions of the phenomenon of self-realization of an individual is a problem that was actualized only in the last century by the famous American researcher A. Maslow, who is separated from the German scientist by more than five centuries. This fact favorably characterizes M. Kuzansky as one of the first in Western European intellectualism to accurately capture the worldview spirit of the Renaissance as an era that proclaimed the so-called “search for individuality”. The famous concept of M. Kuzansky about the maximum and the minimum is highlighted, their dialectic is shown, which consists in their opposition and at the same time in their coincidence. The lines from the work “On Scientific Ignorance” that characterize this problem are given. The idea of a person as a maximum and as a minimum is substantiated, and his life activity in this context is shown. A number of provisions regarding the self-realization of the human individual have been formulated, which, by assumption, as well as based on the text and spirit of the treatises “On Scientific Ignorance” and “On Assumptions”, can be attributed to M. Kuzansky’s views on the nature and purpose of man. It is about Anaxagoras “everyone is in everyone”, which M. Kuzansky writes about, the possibilities (and in fact the impossibility) of human knowledge of the maximum, as well as about self-creation as the purpose of a person’s meaningful life. All theoretical statements of the article are confirmed by excerpts from the specified works of M. Kuzansky.