У статті представлено аналіз наукових досліджень щодо смислоутворення. Вказано, що структура особистості визначена її направленістю, яка займає провідне місце як її системоутворюючий компонент. У статті окреслено, що виділення в життєвому світі суб’єкта провідних смислових орієнтирів, які є смислоутворюючими основами життєдіяль-ності людини, здійснюється на основі індивідуального неповторних актів. Зазначено, що пси-хологічною основою формування та зміни загальних смислових орієнтацій особистості є не процеси смислоутворення, а породження смислу у безпосередній взаємодії із навколишнім сві-том. Створення смислу – це процес, за допомогою якого інтерпретуються ситуації чи події відповідно до попередніх знань та досвіду. Осмислення передбачає перетворення обставин в ситуацію, яка осмислюється словами та слугує підґрунтям для дій. У статті виокремлено властивості смислоутворення: ідентич-ність, ретроспектива, стабільність, постанова, виокремлені сигнали, соціальний фактор, правдоподібність.Модель осмислення пояснює можливість ретроспективного усвідомлення минулих подій і ре-акцію на майбутнє. Також зазначено, що смислоутворення є основою із соціальних дій, а куль-турні наративи допомагають усвідомити події, надаючи їм основу для їх розуміння. У процесі смислоутворення важливим є розуміння окремих смислових актів: від предметної референції смислу до його включення в змістовий контекст, а потім до комунікативного вираження. У статті зазначено що основними механізмами розуміння є взаємозв’язані процеси усві-домлення значень і смислоутворення, які породжують нові образи. У статті окреслено, що смислоутворення означає нове розуміння ситуації, переосмислення цінностей, зміну поведін-кових установок, та вибір адекватного способу рішення проблеми. Смислоутворення – це ре-зультат засвоєння культурного досвіду на основі різних механізмів його розуміння.
The article presents an analysis of scientific research on meaning making. It is indicated that the personality structure is determined by its orientation, which takes the leading place as its system-forming component. The article outlines that the selection in the subject’s life world of leading semantic landmarks, which are the meaning-making bases of human activity, is carried out on the basis of individual unique acts. It is noted that the psychological basis of the formation and change of the general semantic orientations of an individual is not the processes of meaning creation, but the generation of meaning in direct interaction with the surrounding world. Meaning making is the pro-cess by which situations or events are interpreted in accordance with prior knowledge and experience.Understanding involves turning circumstances into a situation that is understood in words and serves as a basis for action. The article highlights the properties of meaning-making: identity, retro-spect, stability, resolution, isolated signals, social factor, plausibility.The comprehension model explains the possibility of retrospective awareness of past events and reacting to the future. It is also stated that meaning-making is the basis of social action and that cul-tural narratives help to make sense of events by providing them with a basis for understanding them. In the process of meaning creation, it is important to understand individual meaningful acts: from the objective reference of the meaning to its inclusion in the meaningful context, and then to communica-tive expression.The article states that the main mechanisms of understanding are the interconnected processes of meaning awareness and meaning-making, which generate new images. The article outlines that meaning-making means a new understanding of the situation, rethinking of values, changing behav-ioral attitudes, and choosing an adequate way to solve the problem. Meaning-making is the result of assimilation of cultural experience based on various mechanisms of its understanding.
