У статті розглядається феномен релігійної освіти на прикладі навчальних закладів Австралії. Підкреслено, що вибір австралійського контексту обраний через тривалу історію співпраці релігійних конфесій з приватними та державними навчальними закладами у цій країні. Визначено, що австралійські державні школи є світськими, однак кожен штат цієї країни містить законодавчі основи про конфесійне та релігійне навчання. У деяких школах використовується «кооперативна» навчальна програма з релігійної освіти, де навчаються учні з родин, які належать до різних християнських деномінацій. Згідно цих програм уроки носять недискримінаційний характер та відповідають загальним принципам та цілям австралійських шкіл. Зокрема, запроваджена посада шкільного капелана для того, щоб підтримувати духовно-моральний стан учнів та надавати пастирську допомогу. Простежено розвиток релігійної освіти у недержавних конфесійних навчальних закладах в Австралії, починаючи з XIX століття. Звернено особливу увагу на різноманітність підході та методів, що використовується у релігійному навчанні від 60-х років XX століття. Акцентовано увагу на навчальних методиках, таких австралійських релігійних педагогів як: Безіл Мур, Норман Хабель та Теренс Ловат. Визначено, що в Австралії немає єдиної державної програми щодо релігійної освіти, натомість у кожному штаті розроблено власний навчальний підхід в контексті цього предмету. Розглянуто декілька релігієзнавчих курсів, які впроваджені в різних штатах Австралійського Союзу. Однією із позитивних практик австралійської релігійної освіти є толерантний та демократичний підхід до автономії та освітніх програм, які використовуються державними та приватними школами. Констатовано, що запозичення практик релігійного виховання в контексті викладання предметів із релігійним контентом позитивно може відзначитися на практиках української шкільної освіти, яка значно реформувалася завдяки зусиллям освітян України.
The article deals with the phenomenon of religious education on the example of educational institutions in Australia. It is emphasized that the choice of the Australian context was chosen due to the long history of cooperation between religious denominations and private and public educational institutions in this country. It is determined that Australian public schools are secular, but each state of this country contains legislative frameworks for confessional and religious teaching. Some schools use a «cooperative» religious education curriculum with students from families belonging to different Christian denominations. Under these programs, the lessons are non-discriminatory and meet the general principles and goals of Australian schools. In particular, the position of a school chaplain has been introduced in order to maintain the spiritual and moral state of students and provide pastoral assistance. The development of religious education in non-state confessional educational institutions in Australia, starting from the 19th century, is traced. Particular attention is paid to the variety of approaches and methods used in religious education since the 60s of the XX century. The attention is focused on the teaching methods of such Australian religious educators as: Basil Moore, Norman Habel and Terence Lovat. It is determined that in Australia there is no unified state program of religious education, and each state has developed its own educational approach in the context of this subject. Several religious studies courses introduced in different states of the Commonwealth of Australia are considered. One of the positive practices of Australian religious education is the tolerant and democratic approach to autonomy and educational programs used by public and private schools. It is stated that borrowing the practices of religious education in the context of teaching subjects with religious content can have a positive impact on the practices of Ukrainian school education, which has been significantly reformed thanks to the efforts of Ukrainian teachers.